Декількома словами
Сезар Чавес, видатний американський активіст та захисник прав сільськогосподарських робітників, присвятив своє життя ненасильницькій боротьбі за справедливість та гідні умови праці. Його діяльність, включаючи заснування профспілки UFW, організацію бойкотів та маршів, мала значний вплив на покращення становища робітників-мігрантів. День Сезара Чавеса відзначається на знак пам'яті про його вагому спадщину у сфері громадянських та трудових прав.
Останній день березня присвячений пам'яті Сезара Чавеса
Останній день березня присвячений пам'яті трудового активіста та ікони громадянських прав Сезара Чавеса. Його боротьба за покращення життя сільськогосподарських робітників у США допомогла змінити нелюдські умови праці у цій життєво важливій, але часто ігнорованій галузі.
Свято було започатковано у 2014 році та відзначається у кількох штатах, зокрема в Каліфорнії, де Чавес розпочав свою місію, кинувши виклик ставленню до сільськогосподарських працівників.
Чавес народився 31 березня 1927 року в Юмі, Аризона, у родині фермерів мексиканського походження. У дитинстві його сім'я втратила ферму під час Великої депресії, що згодом привело Чавеса до кар'єри сезонного польового робітника.
Спостерігаючи за жорстокими умовами праці, де сім'ї, подібні до його власної, працювали виснажливі години під палючим сонцем за копійки, змушені жити в нелюдських умовах, Чавес почав вивчати досвід ненасильницьких активістів, таких як Мартін Лютер Кінг-молодший та Махатма Ганді.
Після служби у ВМС, Чавес присвятив себе «La Causa» — справі об'єднання переважно іммігрантської робочої сили у профспілки для боротьби за справедливу заробітну плату та кращі умови праці.
У 1962 році Чавес залишив стабільну посаду в Організації громадських послуг і перевіз свою сім'ю до Делано, Каліфорнія. Там він разом із дружиною та вісьмома дітьми заснував Національну асоціацію сільськогосподарських робітників (National Farm Workers Association).
Не маючи постійного заробітку, але відданий ідеї об'єднання сільськогосподарських робітників у профспілку, у 1965 році Чавес подорожував долинами Імперіал та Сан-Хоакін у Каліфорнії, щоб залучити нових членів до руху, який згодом перетворився на профспілку Об'єднаних сільськогосподарських робітників (United Farm Workers, UFW). Протягом цього періоду Чавес існував завдяки пожертвам.
Хоча він свідомо залишався бідним усе життя, Чавес досяг успіху в об'єднанні польових робітників. Він очолював ненасильницькі рухи, такі як бойкот ринку столового винограду, його знаменитий 340-мильний марш від Делано до Сакраменто та 25-денне голодування у 1968 році, яке настільки його виснажило, що він не зміг прочитати підготовлену промову.
У промові, зачитаній від його імені, зокрема, зазначалося: «Я глибоко переконаний, що лише віддаючи своє життя, ми знаходимо життя. Я переконаний, що найправдивіший акт мужності, найсильніший прояв чоловічої сили — це пожертвувати собою заради інших у цілком ненасильницькій боротьбі за справедливість. Бути людиною — означає страждати за інших. Хай допоможе нам Бог бути людьми».
Хоча Чавес стикався з погрозами насильства з боку поліції та жорстокістю власників ферм, а також роками перебував під наглядом ФБР за підозрою в екстремізмі, його спадщина знайшла визнання у культурі. У 1994 році, через рік після смерті Чавеса, йому посмертно було вручено Медаль Свободи.
