Трансатлантичні торговельні відносини між Сполученими Штатами та Європейським Союзом не раз переживали потрясіння, і одним із найтриваліших «яблук розбрату» залишається питання експорту американської яловичини до Європи. Суперечки навколо так званої «красивої американської яловичини» тривають десятиліттями і стосуються не лише економіки, а й питань продовольчої безпеки та споживчих уподобань.

Основна причина напруженості криється у відмінностях стандартів виробництва м'яса. У США активно використовуються гормональні стимулятори росту для худоби, що заборонено в Євросоюзі через побоювання щодо здоров'я споживачів. ЄС запровадив заборону на імпорт яловичини, виробленої з використанням таких речовин, наприкінці 1980-х років.

Вашингтон завжди оскаржував цю заборону, вважаючи її необґрунтованим торговельним бар'єром і заявляючи, що американська яловичина є безпечною. Цей спір призвів до запровадження США мит у відповідь на низку європейських товарів, що стало частиною ширшої «м'ясної війни» між двома економічними гігантами.

Попри спроби врегулювати конфлікт, зокрема шляхом надання США збільшеної квоти на постачання яловичини, не обробленої гормонами, повного зняття напруженості не відбувається. Європейські споживачі та регулюючі органи, як і раніше, скептично ставляться до методів американського тваринництва, а американські виробники вважають європейські вимоги дискримінаційними.

Ситуація з яловичиною є яскравим прикладом того, як відмінності в регуляторних підходах та культурних нормах можуть створювати серйозні перешкоди в міжнародній торгівлі, перетворюючи, здавалося б, звичайний продукт харчування на джерело довгострокового геополітичного та економічного конфлікту.