На ринку праці США спостерігається парадоксальна ситуація: низький рівень безробіття, який, однак, не відображає реальних труднощів для тих, хто шукає роботу. Економісти називають це явище "безробітним бумом", коли, незважаючи на сприятливі макроекономічні показники, темпи найму залишаються найнижчими за останнє десятиліття.

Багато претендентів, такі як 32-річна Карлі Капрів, керівник проекту, стикаються з непередбаченими труднощами. Переїхавши до Чикаго рік тому і подавши понад 700 заявок, вона досі не може знайти роботу, хоча раніше не була безробітною довше трьох місяців. За її словами, співбесіди часто перериваються через раптові рішення компаній взагалі відмовитися від заповнення вакансій.

Головний економіст KPMG Діана Свонк зазначає, що основна проблема полягає не в масових звільненнях, а в небажанні компаній активно наймати нових співробітників. Це створює двоякий ринок: ті, хто має роботу, захищені від звільнень, тоді як безробітні стикаються з серйозними перешкодами при пошуку.

Ситуація погіршується економічною невизначеністю, спричиненою торговельними тарифами, потенційним впливом штучного інтелекту, високими процентними ставками і навіть тимчасовим припиненням роботи уряду, що ускладнює збір та публікацію даних про зайнятість.

Гай Бергер, керівник дослідницького відділу Burning Glass Institute, порівнює це із ситуацією "інсайдерів та аутсайдерів", де шукачам роботи важко пробитися, а вже працевлаштовані співробітники почуваються відносно захищеними.

Останні звіти показують суперечливу картину: тоді як одна компанія зафіксувала різке зростання оголошених скорочень робочих місць у жовтні на 175% порівняно з минулим роком, інша повідомила про скромне збільшення чистого найму на 42 000 позицій. Аналітики також вказують на те, що багато безробітних розчарувалися і припинили активний пошук, що також впливає на статистику рівня безробіття.

Незважаючи на труднощі, шукачі роботи, такі як Карлі Капрів, продовжують шукати нові можливості, підвищуючи свою кваліфікацію та адаптуючись до мінливих вимог ринку.