Декількома словами
У свій другий президентський термін Дональд Трамп застосовує значно ширший та креативніший арсенал методів для помсти своїм опонентам, виходячи за рамки традиційних юридичних механізмів. Його дії охоплюють судові позови, виконавчі укази, регуляторний тиск та інші форми впливу, стираючи межу між особистими рахунками та державною політикою.
Коли президент Трамп повернувся на посаду, його суперники та представники правоохоронних органів побоювалися, що він виконає свої обіцянки використати Міністерство юстиції та ФБР для розслідування та навіть ув'язнення своїх ймовірних ворогів.
Однак після перемоги на виборах кампанія помсти пана Трампа виявилася значно масштабнішою, ефективнішою та креативнішою, ніж очікувалося. Вона також стала менш залежною від системи правосуддя.
Він не лише знайшов нові способи використання своєї влади для переслідування тих, кого демонізував, але його дії — або навіть сама їх перспектива — змусили деяких з тих, кого він переслідував, змінити свою поведінку та підкоритися.
Пан Трамп використовував тактики, що включають судові позови, виконавчі укази, регуляції, звільнення з державних посад, позбавлення охорони та публічне залякування, щоб розправитися з широким колом осіб та установ, які, на його думку, несправедливо переслідували його або намагалися заблокувати його політику.
У цьому процесі він розмив межі між особистим та політичним, що в деяких випадках, як-от його нападки на академічні та культурні установи, ускладнює розрізнення між його особистими образами та політичними цілями.
