Декількома словами
Папа Франциск у своєму великодньому посланні Urbi et Orbi закликав до миру в усьому світі та підкреслив важливість надії та цінності людського життя, особливо в контексті триваючих конфліктів.
На Великдень Папа Франциск востаннє звернувся до вірян зі своїм посланням Urbi et Orbi («Місту і світу»). Цього року понтифік, який одужує від двосторонньої пневмонії, сидів на балконі собору Святого Петра в Римі, а архієпископ Дієго Равеллі зачитав його текст. Великоднє послання починається прославленням воскресіння Ісуса Христа, називаючи його «справжньою основою нашої надії».
Далі Папа зазначив: «У світлі цієї події надія більше не є ілюзією. Завдяки Христу – розп'ятому і воскреслому з мертвих – надія не розчаровує! Spes non confundit! (пор. Рим 5:5). Ця надія не є ухилянням, а викликом; вона не обманює, а надихає нас».
«Усі, хто покладає свою надію на Бога, вкладають свої слабкі руки в його сильну і могутню руку; вони дозволяють підняти себе і вирушити в подорож. Разом із воскреслим Ісусом вони стають паломниками надії, свідками перемоги любові та беззбройної сили життя».
«Христос воскрес! Ці слова охоплюють весь сенс нашого існування, бо ми були створені не для смерті, а для життя. Великдень – це свято життя! Бог створив нас для життя і хоче, щоб людська сім'я знову воскресла! В його очах кожне життя є цінним! Життя дитини в утробі матері, а також життя літніх і хворих, на яких у все більшій кількості країн дивляться як на людей, яких слід викинути».
Папа Франциск підкреслив велику жагу до смерті та вбивств, свідками якої ми є щодня у багатьох конфліктах, що вирують у різних куточках нашого світу. Він засудив насильство, яке часто спостерігається навіть у сім'ях, спрямоване проти жінок і дітей, та зневагу до вразливих, маргіналізованих і мігрантів.
Понтифік висловив сподівання, що всі ми відновимо нашу надію та довіру до інших, включно з тими, хто відрізняється від нас, або хто приїжджає з далеких земель, приносячи незнайомі звичаї, способи життя та ідеї. «Бо всі ми – діти Божі!» – наголосив він.
Папа Франциск закликав оновити надію на те, що мир можливий, та висловив свої побажання миру в усьому світі, особливо згадавши ізраїльський і палестинський народи, християнські громади в Лівані та Сирії, Ємен, Україну, Південний Кавказ і Балкани, а також частини Африки, включаючи Демократичну Республіку Конго, в Судані та Південному Судані.
Він підсумував: «У Господній Пасхальній Таємниці смерть і життя зіткнулися у дивовижній боротьбі, але Господь тепер живе вічно. Він наповнює нас впевненістю, що ми також покликані брати участь у житті, яке не знає кінця, коли більше не буде чутно брязкоту зброї та гуркоту смерті. Довіримося Йому, бо тільки Він може зробити все новим!»
