Декількома словами
Конклав – це таємний процес, який з плином століть зазнав змін, але зберіг свою загадковість та важливість для католицької церкви. Вибори нового Папи є ключовою подією для мільйонів вірян у всьому світі.
Смерть Папи Франциска актуалізувала питання виборів його наступника. Процес обрання нового Папи Римського, відомий як «конклав», завжди викликає великий інтерес. Що ж відбувається за зачиненими дверима Сикстинської капели, коли кардинали обирають нового очільника католицької церкви?
Папські вибори не завжди були такими таємними. У XIII столітті, після тривалого періоду без Папи, церква запровадила нові правила, які зробили вибори таємними. Це відповідало теологічній концепції про те, що Бог діє через кардиналів під час конклаву, а також мало на меті зосередити виборців на рішенні та унеможливити втручання урядовців.
У сучасну епоху соціальних мереж конклав із його таємними обговореннями та архаїчними атрибутами залишається інституцією, що відчувається як пережиток минулої епохи.
Слово «конклав» походить від латинського «conclave», що означає «замкнена кімната», яку зазвичай використовували для зберігання цінностей або ув’язнення. Це слово використовували ще в Стародавньому Римі. У середні віки слово «конклав» почали використовувати для опису папських виборів.
У XIII столітті католицька церква майже три роки була без Папи. Папу Григорія X було обрано лише 1271 року, і через кілька років він видав папську буллу Ubi periculum, яка встановила правила організації майбутніх папських виборів, або конклавів.
За цим законом кардинали мали таємно зустрітися, щоб обрати наступника Папи. Кожному дозволялося мати одного або двох слуг, і вони отримували їжу через отвір у вікні. Якщо вони не обирали нового Папу протягом восьми днів, їхні раціони скорочувалися лише до хліба, води та вина.
Існувало кілька причин для усамітнення кардиналів-виборців. Теологія конклаву полягає в тому, що Бог через Святого Духа сходить на кардиналів і надихає їхній вибір. Щоб це відбулося і щоб цьому вірили, кардинали мають бути відокремлені від усіх інших, поки вони приймають це рішення.
Герметичність конклаву також мала запобігти спробам політичних лідерів, зацікавлених у результатах виборів, вплинути на голосування кардиналів після початку засідання.
З плином часу слово «конклав» трансформувалося від просто замкненої кімнати в Стародавньому Римі до позначення конкретного процесу обрання нового католицького Папи. Як і визначення слова, інститут папського конклаву змінювався протягом століть.
Правила Папи Григорія X щодо конклаву не завжди було легко дотримуватися, і тому їх іноді змінювали або ігнорували. На конклаві 1351 року виборцям дозволили мати двох слуг замість одного, і їм дали меню з трьох страв на всю подію. На конклаві 1549–1550 років були присутні сотні людей, хоча лише близько 50 з них були кардиналами.
Існувала ще одна постійна проблема, пов’язана із закритим характером конклаву: особиста гігієна. Дослідження папських конклавів 16-го та 17-го століть виявили згадки про те, «як огидно було там всередині, як погано пахло місце, наскільки воно було сприйнятливим до хвороб, особливо якщо конклав відбувався влітку».
Деякі виборці покидали конклав хворими, часто тяжко. У 1996 році Папа Іван Павло II вирішив, що кардинали-виборці під час майбутніх конклавів будуть розміщуватися в Domus Sanctae Marthae, гостьовому будинку, побудованому того ж року у Ватикані. Раніше кардинали-виборці спали на розкладачках у кімнатах або «келіях», з’єднаних із Сикстинською капелою. Перший папський конклав у Сикстинській капелі відбувся 1492 року, і з 1878 року там проводиться кожен конклав. Гостьовий будинок називають «тризірковим готелем».
Навіть зараз папські конклави є дуже таємними. Кардинали-виборці, які беруть участь у майбутньому конклаві, повинні будуть скласти присягу про нерозголошення. Під час голосування двері Сикстинської капели будуть замкнені, а біля входу стоятиме швейцарська гвардія.
Це лише посилило цікавість громадськості до цього процесу, цікавість, відображену в популярній культурі книгами та фільмами. Хоча сучасна епоха розширила знання людства в багатьох аспектах, папський конклав залишається загадкою.
За словами Грегга Гассмана, бібліотекаря, який редагує подкаст Pontifacts, частина таємниці походить від закритого характеру самого конклаву. Якщо історія є дороговказом, єдиним сигналом, який надійде з конклаву в Сикстинській капелі після смерті Папи Франциска, буде дим, що йде з димоходу, — чорний, якщо переможця немає, білий, якщо є.
