Близько 140 людей прийшли до церкви Найсвятішого Серця Марії в Детройті на традиційну латинську месу опівдні в неділю після Великодня. Ладан і органна музика линули через пишне святилище, збудоване польськими католиками наприкінці 19 століття. Був чудовий сонячний весняний день, і біля парафіяльного будинку цвіли бузок.

Проте в лавах вірян панував непевний настрій. Минуло менше трьох тижнів відтоді, як новий архієпископ Детройтський, Едвард Вайзенбургер, повідомив священикам про свій план різко скоротити доступність традиційної меси в архієпархії, починаючи з цього літа, відповідно до указу Папи Франциска від 2021 року, який придушив цей обряд у всьому світі. У деяких колах це викликало різку негативну реакцію, яка межувала з панікою, і один критик назвав це «кривавою лазнею».

Потім, 21 квітня, Папа помер, поставивши цей план під сумнів — або, принаймні, на це сподіваються його критики. «Якби наступний Папа дійсно цього захотів, він міг би прийти в перший день і повністю відкрити доступ до латинської меси», — сказала Кіра Реймонд, 18-річна студентка з Мічигану, яка організувала «Latin Mass Mob», щоб згуртувати прихильників у парафіях, які пропонують месу до введення обмежень.

Традиційна латинська меса колись була просто месою, яку католики в усьому світі відзначали однаково протягом століть, поки модернізаційні реформи Другого Ватиканського собору в 1960-х роках не внесли зміни. Відмінності є тонкими, але важливими для тих, хто розуміє їхнє значення.

Священик стоїть обличчям в тому ж напрямку, що й віряни — тобто спиною до них, обличчям до вівтаря — протягом більшої частини меси. Він кладе гостію безпосередньо на язик, а не в руку. І так, більша частина служби відбувається латиною, а не англійською чи сотнями інших мов, якими зараз відправляється «нова меса» по всьому світу.