У пакистанській частині Кашміру зростає тривога: місцеві мешканці укріплюють бункери, уточнюють плани евакуації, лікарні запасаються необхідними медикаментами, а школярів навчають основам першої допомоги. Відчуття наближення військової конфронтації між Індією та Пакистаном витає у повітрі.

«Дасть Бог, нічого не станеться», — каже Азім Гілані, пекар з Музаффарабаду, столиці пакистанського Кашміру. — «Ми бачили таке й раніше. Але якщо, не дай Боже, ситуація погіршиться, постраждають кашмірці по обидва боки кордону».

Після нещодавньої терористичної атаки на підконтрольній Індії території Кашміру, що забрала життя 26 невинних людей, кашмірці готуються до, здавалося б, неминучої військової ескалації. Обидві країни претендують на весь Кашмір, але контролюють лише його частину. Ця мальовнича гімалайська територія залишається головною точкою напруженості між давніми суперниками протягом майже 80 років.

Невдовзі після теракту прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді пообіцяв «суворе покарання» винним і натякнув на причетність Пакистану. У відповідь Пакистан заявив, що має «достовірні розвіддані» про можливий військовий удар з боку Індії, і його лідери пообіцяли сильну відповідь на будь-яку агресію.

Жителі пакистанської частини Кашміру побоюються опинитися на першій лінії вогню. Попередні конфлікти між Індією та Пакистаном часто починалися з зіткнень уздовж кордону між двома частинами Кашміру, відомого як «лінія контролю» (ЛК).

«Для нас це не новина», — зазначає Танзіл Ахмед, власник продуктового магазину в селі поблизу Атмукаму, розташованого за кілька кілометрів від кордону. — «Ми вже переживали подібне раніше».

Як і багато хто з жителів сіл та міст поблизу лінії контролю, пан Ахмед укріпив свій підземний бункер з глиняними стінами, запасся найнеобхіднішим і склав плани евакуації на випадок обстрілів. Однак не всі в цьому районі мають достатньо коштів на такі запобіжні заходи.

«Підготовка до конфлікту — це не лише страх», — додає Ахмед. — «Це питання того, чи можеш ти взагалі дозволити собі вижити».

Багато хто в Кашмірі живе за рахунок туризму або суміжних галузей. Туристичний сезон зазвичай розпочинається на початку травня. Офіційні дані свідчать, що минулого року регіон відвідали понад три мільйони туристів. Але цьогорічні перспективи невтішні.

Місцева влада обмежила доступ до чутливих прикордонних районів, що значно скоротило потік відвідувачів. Багато відпочивальників скасували свої плани, інших розвертали на контрольно-пропускних пунктах. Колись жваві місця, як популярний водоспад, відомий своїми чайними кіосками та місцями для фото, тепер майже безлюдні.

«Туризм — наш економічний хребет», — говорить Шахід Чаудхарі, власник гостьового будинку. — «Усі 42 номери порожні, і нам довелося звільнити персонал. Збитки спустошливі».

У Музаффарабаді влада доручила департаменту продовольства створити двомісячний запас продуктів на випадок можливої атаки Індії.

Хоча звичайні школи поки що залишаються відкритими, місцева влада наказала закрити сотні релігійних семінарій, відомих як медресе, щонайменше на 10 днів. Чиновники пояснили, що медресе, де викладають основи ісламу та навчають дітей запам'ятовувати Коран, можуть бути сприйняті як центри підготовки бойовиків і стати ціллю індійських авіаударів, як це вже траплялося в минулому.

«Влада дала нам вказівку тимчасово закрити медресе у зв'язку з поточною ситуацією з безпекою», — повідомив Мухаммад Рафік, учитель одного з медресе в Музаффарабаді, де навчається 150 дітей.

Пакистанська частина Кашміру з населенням понад чотири мільйони людей займає близько 86 тисяч квадратних миль і функціонує в рамках напівавтономного устрою з власним парламентом, президентом, прем’єр-міністром та Верховним судом. Однак усі кандидати на виборах та чиновники зобов’язані підписувати клятву вірності Пакистану, що підкреслює вплив Ісламабаду на політичну структуру регіону.

Конфлікт через регіон розпочався у 1947 році, коли Велика Британія розділила свою колишню колонію Індію на дві держави: Пакистан (з мусульманською більшістю) та Індію (з індуїстською більшістю). Доля Кашміру залишилася невизначеною.

Розпочалася війна, оскільки і Пакистан, і Індія заявили права на регіон. Після припинення вогню в 1949 році близько двох третин території залишилося під контролем Індії, а одна третина — під контролем Пакистану.

Протягом наступних десятиліть Кашмір та його населення були сильно травмовані війнами між Індією та Пакистаном. Коли у 1980-х роках у регіоні почало зростати повстанський рух проти Індії, Пакистан надав йому фінансову допомогу та підтримку в навчанні.

У 2000-х роках насильство дещо вщухло. Однак, на думку аналітиків, політичні події останніх років та невизначеність, спричинена нещодавнім терактом, можуть сприяти відродженню повстанського руху та політичної дестабілізації.

На центральному перехресті в Музаффарабаді група активістів провела акцію протесту, спалюючи шини на знак незгоди з тим, що вони назвали «безпідставними звинуваченнями Індії» у зв'язку з терактом та її військовими погрозами.

«Кашмір, що палає по всій ЛК, належить Пакистану», — заявив Муштак Дар, один із лідерів протесту, маючи на увазі лінію контролю.

Після того, як уряд Індії у 2019 році жорстко відреагував на своїй стороні Кашміру, скасувавши особливий статус регіону, у пакистанській частині спалахнула хвиля протестів: жителі побоювалися аналогічного посилення обмежень.

Це невдоволення «перетворилося на народний рух за громадянські права, що вимагає більше прав від центрального уряду в Ісламабаді, досягнувши відчутних результатів, таких як зниження цін на електроенергію та пшеницю», — зазначає Ершад Махмуд, експерт з Кашміру. — Він додав, що жителі готові продемонструвати таке ж ставлення до будь-якої конфронтації між Індією та Пакистаном.

Раджа Фарук Хайдер Хан, колишній прем'єр-міністр, чий регіон включає села, які часто зазнавали обстрілів, заявив, що хоча кашмірці завжди були проти війни, вони ніколи не боялися відстоювати свої права.

«Якщо війна буде нав'язана», — сказав він, — «вони битимуться, щоб захистити свою землю, з непохитною рішучістю, до останнього подиху».