Декількома словами
Історично Папський Престол займали переважно європейці. Стаття аналізує, чому, попри значний вплив американських кардиналів, жоден з них не став Папою, та розмірковує про ймовірність такого розвитку подій у майбутньому.
Протягом багатьох століть Папський Престол був доменом європейських кардиналів, серед яких особливо домінували італійці. Думка про те, що Папою Римським може стати американець, довго сприймалася як майже нездійсненна в стінах Ватикану, що століттями формувався європейською історією та культурою.
Історично така ситуація пояснюється глибоким корінням католицької церкви в Європі. Центр її влади, богослов'я та політики був зосереджений на континенті. Географічне положення, європейська політична динаміка та традиції конклаву, де відбувається обрання нового Папи, підтримували цей стан речей.
Проте у XX та XXI століттях Сполучені Штати стали однією з країн із найбільшим католицьким населенням, а американські кардинали набули значної ваги та впливу в Римській курії. Видатні постаті, як-от кардинал Френсіс Спеллман з Нью-Йорка чи Джон О'Коннор, посідали важливі посади та були визнаними діячами церкви.
Незважаючи на це, жоден з них не був обраний на Папський престол. Причини цього різноманітні. Історики та аналітики припускають, що європейські кардинали, які традиційно становлять більшість на конклаві, могли надавати перевагу кандидату, ближчому до європейських реалій, або побоюватися можливого впливу американської зовнішньої політики чи культурних особливостей на управління універсальною церквою. Також важливу роль відігравала внутрішня динаміка конклаву та пошук компромісної фігури.
Водночас, в останні десятиліття розмови про можливість обрання неєвропейського Папи (як це сталося з обранням аргентинця Франциска) або навіть американця вже не вважаються зовсім маргінальними. Глобалізація, зростання церкви в Африці, Азії та Латинській Америці змінюють розстановку сил. Хоча обрання американського Папи досі видається малоймовірним у найближчому майбутньому через ті самі історичні та геополітичні чинники, а також фокус на лідерських якостях кандидата для всієї церкви, а не його національності, твердження «це було неможливо» може бути надто категоричним. Історія папства знає багато несподіваних поворотів, і світ, що змінюється, продовжує впливати на Ватикан.
