Декількома словами
Практика закриття банками рахунків («дебанкінг») зростає та переходить у політичну площину. Обговорюється питання фундаментального права громадян і бізнесу на банківський рахунок та необхідності регулювання цієї сфери.
«Дебанкінг» — практика припинення обслуговування або відмови у відкритті банківських рахунків — набуває все більшої актуальності та політизованості. Якщо раніше банки закривали рахунки переважно через порушення законодавства, підозри у відмиванні коштів чи фінансуванні тероризму, то нині цей механізм дедалі частіше застосовується з інших причин, викликаючи широку суспільну і політичну дискусію.
В останні роки спостерігається тенденція, коли фінансові установи припиняють відносини з клієнтами, діяльність яких може вважатися репутаційно ризикованою або політично небажаною. Це стосується не лише приватних осіб, а й цілих компаній чи організацій.
Критики цієї практики заявляють, що банки, будучи по суті інфраструктурними елементами сучасної економіки, не повинні перетворюватися на інструменти цензури чи політичного тиску. Виникає питання про фундаментальне «право на банківський рахунок» як базову умову участі в економічному житті суспільства. Відсутність доступу до банківських послуг може фактично виключити особу чи організацію з легального фінансового обігу, ускладнюючи або унеможливлюючи ведення бізнесу, отримання зарплати чи пенсії, оплату рахунків.
Політики у різних країнах починають звертати увагу на цю проблему, розглядаючи можливість законодавчого регулювання або встановлення більш суворих вимог до процедур закриття рахунків. Мета — знайти баланс між необхідністю банків управляти своїми ризиками (включаючи комплаєнс та репутаційні) та забезпеченням базового доступу до фінансових послуг для всіх громадян та законного бізнесу. Обговорюються варіанти створення механізмів апеляції, підвищення прозорості причин закриття рахунків та запровадження обов'язкових повідомлень із поясненнями.
Ситуація загострюється в умовах геополітичної напруженості та санкцій, коли банки змушені виявляти підвищену обережність, проте межа між дотриманням регуляторних вимог та потенційною дискримінацією стає дедалі тоншою. В Україні питання доступу до фінансових послуг також актуальне на тлі адаптації до міжнародних стандартів та викликів воєнного часу.
