Декількома словами
В'єтнам, що довгий час був магнітом для виробництва та торгівлі, стикається зі зростаючими труднощами. Збільшення витрат, навантаження на інфраструктуру та посилення геополітичних ризиків підривають його репутацію "тихої гавані" для бізнесу.
Протягом багатьох років В'єтнам вважався наступним великим виробничим центром і надійною альтернативою Китаю для світових компаній, які прагнуть знизити витрати та забезпечити стабільність ланцюгів поставок. Інтеграція країни у світову економіку, швидке економічне зростання та участь у численних торговельних угодах, таких як Всеохоплююча та прогресивна угода для Транстихоокеанського партнерства (CPTPP) та Угода про вільну торгівлю між ЄС та В'єтнамом (EVFTA), зміцнили його імідж як «тихої гавані» для торгівлі та інвестицій. Глобальні корпорації, від виробників електроніки до текстильних підприємств, переносили виробництво до В'єтнаму, залучені конкурентною вартістю робочої сили та відносно стабільним політичним середовищем.
Однак цей статус, що колись здавався непорушним, зараз стикається з викликами. Зростання вартості робочої сили, хоч і все ще нижчої, ніж у Китаї, поступово нівелює цінову перевагу. Інфраструктура, попри вдосконалення, насилу справляється з величезним припливом прямих іноземних інвестицій (ПІІ) та збільшеним обсягом торгівлі, що призводить до логістичних вузьких місць. Посилюється конкуренція з боку інших економік, що розвиваються.
Що важливіше, глобальні геополітичні зміни та триваючі торговельні суперечки, зокрема між Сполученими Штатами та Китаєм, кидають тінь. Хоча спочатку В'єтнам виграв від диверсифікації виробництва компаніями за межами Китаю (стратегія «Китай+1»), тепер він дедалі частіше опиняється під перехресним вогнем. Товари, зібрані у В'єтнамі з використанням компонентів із Китаю, підлягають ретельному контролю та потенційним тарифам на ринках призначення, таких як США. Зростає ризик вторинних санкцій або каральних торговельних заходів проти країн, які сприймаються як посібники в обході тарифів.
Крім того, залежність від імпортних матеріалів, особливо з Китаю, робить в'єтнамських виробників вразливими до збоїв у ланцюгах поставок та зовнішніх економічних шоків. Недавні світові події яскраво продемонстрували крихкість складних міжнародних логістичних систем.
Галузеві експерти та компанії, що працюють у В'єтнамі, висловлюють обережність. Хоча країна залишається привабливим напрямком, легкість та передбачуваність торгівлі зменшуються. Компанії змушені переоцінювати свої стратегії, враховуючи зростаючі ризики, пов'язані з торговельними потоками через країну. Розповідь про В'єтнам як про беззаперечну «тиху гавань» для глобальної торгівлі, ймовірно, добігає кінця, поступаючись місцем складнішій реальності, де геополітичні ризики та економічний тиск вимагають ретельної навігації.
