Декількома словами
Аналітики вважають, що за президентства Дональда Трампа його підхід до переговорів, зокрема з президентом ПАР Сирілом Рамафосою, був націлений скоріше на демонстрацію сили та "приниження" опонента, ніж на досягнення взаємовигідних угод.
За часів президентства Дональда Трампа його підхід до міжнародних переговорів часто характеризувався прагненням домінувати, а не досягати взаємовигідних домовленостей. Аналітики, коментуючи взаємодію Трампа зі світовими лідерами, відзначали специфічну тактику, спрямовану на те, щоб змусити "іншу сторону" поступитися або навіть виглядати слабкою.
Це особливо яскраво проявилося, на думку деяких джерел та спостерігачів, у відносинах з президентом ПАР Сирілом Рамафосою. Замість будувати довгострокові партнерські зв'язки або укладати угоди, вигідні обом сторонам, фокус американської сторони за Трампа, здавалося, зміщувався на досягнення символічної "перемоги" або демонстрацію сили, що могло сприйматися як "приниження" для опонента.
Такий стиль ведення справ, відмінний від традиційної дипломатії, викликав запитання та критику в експертній спільноті. Замість пошуку компромісів чи розробки спільних рішень зі складних питань, таких як торгівля, інвестиції чи геополітичні виклики, пріоритетом, судячи з усього, ставало зміцнення іміджу Трампа як "сильного лідера", здатного диктувати свої умови. Цей підхід часто призводив до напруженості та відсутності реального прогресу у двосторонніх відносинах.
Стратегія "приниження", а не пошуку угоди, могла мати короткострокові внутрішньополітичні вигоди для Трампа, демонструючи його виборцям жорсткість у захисті американських інтересів. Однак у довгостроковій перспективі вона підривала довіру до США як надійного партнера та ускладнювала вирішення глобальних проблем, що потребують скоординованих зусиль.
