Декількома словами
Наприкінці свого президентського терміну Дональд Трамп надав багато суперечливих помилувань. Ці дії спровокували дебати щодо підриву верховенства права та можливої спроби переосмислити поняття злочинності у США.
В останні тижні свого президентства Дональд Трамп надав велику кількість суперечливих помилувань та пом'якшень вироків. Ці дії, що охопили широке коло осіб від політичних союзників до засуджених за тяжкі злочини, викликали бурхливі дебати щодо ролі глави держави в системі правосуддя і того, чи не є вони спробою змінити саме визначення злочинності в очах громадськості та закону.
Список помилуваних включав як постаті, близькі до адміністрації Трампа, які були залучені в різні скандали (наприклад, пов'язані з розслідуванням "російської справи" чи іншими політично мотивованими переслідуваннями, як це подавалося прихильниками екс-президента), так і осіб, засуджених у справах, що не мають прямого стосунку до політики, але викликали у Трампа особистий інтерес чи симпатію.
Критики стверджують, що масове використання президентського права на помилування підриває основи верховенства права та принципи відповідальності, особливо коли воно застосовується до осіб, засуджених у ході об'єктивних судових процесів, або до тих, хто відмовився співпрацювати зі слідством проти оточення Трампа. Ці кроки розглядаються як потенційний сигнал: певні дії можуть бути прощені на найвищому рівні, незалежно від їхньої тяжкості чи наслідків, якщо вони скоєні людьми, що мають зв'язки з владою.
Прихильники ж, навпаки, вважають ці помилування актом справедливості, виправленням помилок судової системи або проявом співчуття. Вони стверджують, що деякі вироки були надмірно суворими або політично мотивованими, і президент лише реалізував своє конституційне право, щоб відновити баланс.
Однак масштаб і характер цих помилувань, особливо в контексті звинувачень на адресу самого Трампа та його оточення, змушують багатьох експертів вважати, що ми стали свідками безпрецедентного використання цієї прерогативи. Виникає питання: чи є це просто низкою індивідуальних рішень, чи частиною ширшої стратегії, спрямованої на підрив довіри до інститутів правосуддя та переосмислення того, що вважається прийнятною чи пробаченою поведінкою на найвищому рівні влади в Сполучених Штатах?
