
Декількома словами
Розвиток штучного інтелекту, зокрема діпфейків, робить надзвичайно складним відрізнення правдивих візуальних матеріалів від сфабрикованих. Це створює значні виклики для медіа, боротьби з дезінформацією та довіри до зображень, що є особливо критичним під час інформаційної війни.
Від самого свого заснування фотографія почала ускладнювати наше розуміння «правди» у візуальних образах. Вибір ракурсу, освітлення та подальша обробка могли спотворити або підсилити певні аспекти реальності, пропонуючи глядачеві лише одну з можливих інтерпретацій.
Цифрове редагування, особливо з появою таких інструментів, як Photoshop, зробило маніпуляції із зображеннями та відео ще більш доступними та витонченими. Проте донедавна йшлося переважно про зміну вже існуючого контенту.
Однак прорив у галузі штучного інтелекту знаменує собою якісно новий етап. Тепер технології дозволяють не просто редагувати, а створювати з нуля ультрареалістичні зображення та відео, які не мають жодного відношення до дійсності. Йдеться про генеративні моделі та, зокрема, про технологію діпфейків (deepfakes).
Діпфейки дозволяють створювати відео, де люди говорять чи роблять те, чого вони ніколи не робили, або генерувати фото неіснуючих осіб, які виглядають абсолютно переконливо. Головна проблема в тому, що відрізнити справжнє зображення чи відео від згенерованого ШІ стає все складніше навіть для фахівців.
Наслідки для суспільства величезні. Від поширення фейкових новин та дезінформації, здатної впливати на політичні процеси та громадську думку (особливо актуально в умовах інформаційної війни), до створення шкідливого контенту для шантажу чи шахрайства. Журналістика та медіа стикаються з екзистенційним кризом: як перевіряти візуальну інформацію, коли вона може бути ідеально підроблена?
Експерти попереджають, що інструменти для автоматичного розпізнавання ШІ-контенту часто відстають від темпів розвитку самих генеративних моделей, створюючи гонку озброєнь у сфері цифрової автентичності.
Вирішення проблеми вимагає комплексного підходу, що включає розробку нових технологій верифікації, підвищення медіаграмотності населення та, можливо, правове регулювання. Епоха, коли ми могли беззастережно довіряти своїм очам і вважати побачене на фото чи відео беззаперечним доказом, можливо, добігає кінця. Штучний інтелект ставить під питання саму основу нашої візуальної культури – довіру до зображення.