Декількома словами
Вибух у церкві в Дамаску, внаслідок якого загинуло 25 осіб, посилив побоювання християнської меншини Сирії щодо масового виходу з країни. На тлі зростання ісламізації та присутності іноземних бойовиків, яких не контролює новий уряд, багато хто розглядає еміграцію як єдиний вихід.
ДАМАСК — Наступного дня після вибуху біля церкви в передмісті сирійської столиці, сотні християн вийшли на марш у Дамаску, скандуючи гасла проти іноземних бойовиків і вимагаючи, щоб ті залишили країну.
Напад на церкву Мар-Еліас 22 червня, внаслідок якого загинуло щонайменше 25 осіб і десятки зазнали поранень, став останнім тривожним сигналом для релігійних меншин. Вони стверджують, що зазнають постійних утисків після зміни влади в грудні. Радикальні ісламістські угруповання на чолі з організацією «Хаят Тахрір аш-Шам» (ХТШ) під керівництвом тимчасового президента Сирії Ахмада аш-Шараа тепер контролюють значну частину країни. Хоча новий уряд засудив напади на меншини, багато хто звинувачує його в бездіяльності або нездатності контролювати збройні групи, які він намагається інтегрувати.
Серед цих груп — тисячі іноземних бойовиків, які часто сповідують більш екстремістську ісламську ідеологію, ніж багато їхніх сирійських соратників. У якості безпрецедентного кроку аш-Шараа на ранньому етапі присвоїв півдюжині іноземних бойовиків звання аж до бригадного генерала. За тим, як нова влада Сирії вирішуватиме питання поводження з меншинами та присутності іноземних бойовиків, уважно стежать США та інші країни.
Страх масового виходу християн
Найвище православне духовенство Сирії назвало вибух у церкві найстрашнішим злочином проти християн у Дамаску з 1860 року, коли тисячі людей були вбиті мусульманськими нападниками. Через два тижні після теракту досі незрозуміло, хто за ним стоїть. Уряд поклав провину на екстремістське угруповання «Ісламська держава», яке, всупереч звичаю, не взяло на себе відповідальність. Маловідома група «Сарая Ансар ас-Сунна» заявила про свою причетність, але влада назвала її лише прикриттям для ІД.
Аш-Шараа пообіцяв, що винних у теракті буде притягнуто до відповідальності, і закликав до національної єдності проти «несправедливості та злочинності». Проте багато християн у Сирії були обурені неадекватною, на їхню думку, реакцією уряду, особливо тим, що влада не назвала загиблих «мучениками», очевидно, позбавивши їх цього почесного звання, оскільки вони не були мусульманами.
Напад викликав побоювання щодо масового виходу християн, подібного до того, що стався в Іраку після падіння Саддама Хусейна в 2003 році та зростання сектантського насильства. Сотні тисяч християн вже залишили країну за роки громадянської війни через викрадення та вбивства, які скоювали переважно ісламістські бойовики.
Ісламізація Сирії
До війни християни становили близько 10% від 23-мільйонного населення Сирії. Травневе опитування, проведене місцевою дослідницькою групою Etana, показало, що 85% сунітів почуваються в безпеці за нинішньої влади, порівняно з 21% алавітів і 18% друзів. Християни опинилися посередині з 45%. Однак тепер, за словами політика Аймана Абдель Нура, «рівень страху серед християн зріс». Він зазначив, що релігійні лідери повідомили йому про можливе рішення багатьох християн покинути країну.
Напад стався на тлі зростаючих ознак ісламізації. У деяких християнських кварталах мусульманські місіонери з гучномовцями закликали людей прийняти іслам. Минулого місяця сирійська влада зобов'язала жінок носити буркіні для плавання, за винятком елітних курортів. Бородаті бойовики били чоловіків і жінок на вечірках у нічних клубах Дамаска.
Доля іноземних бойовиків
Міністерство внутрішніх справ заявило, що нападник на церкву не був сирійцем і проживав у таборі аль-Хол на північному сході країни, де утримуються тисячі членів родин бойовиків ІД. Кілька днів по тому десятки сирійських християн влаштували ходу неподалік від місця теракту, скандуючи: «Сирія вільна, терористи — геть».
Під час громадянської війни десятки тисяч сунітських бойовиків з понад 80 країн прибули для участі в боях, вважаючи свою боротьбу священною війною. Ахмад аш-Шараа заявив, що багато іноземних бойовиків тепер одружені з сирійськими жінками і можуть отримати громадянство, не уточнивши, чи попросять когось із них покинути країну. Такі угруповання, як «Ісламська партія Туркестану» (переважно китайські мусульмани), «Джунуд аш-Шам» (етнічні чеченці) та «Аджнад аль-Кавказ» (бойовики з колишнього СРСР), мають великий вплив у післявоєнній Сирії, посилюючи занепокоєння меншин.
