Декількома словами
Справа південноафриканської бігунки Кастер Семені, що триває 16 років, набула нового оберту після рішення Європейського суду з прав людини, який визнав порушення її прав на справедливий суд. Це поновлює її боротьбу проти правил World Athletics, які вимагають від спортсменок з відмінностями у статевому розвитку (DSD) знижувати рівень тестостерону для участі в змаганнях.
Одна з найскладніших і найтриваліших суперечок в історії світового спорту, що стосується південноафриканської бігунки Кастер Семені, отримала новий розвиток. Велика палата Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) ухвалила рішення, яке знову розпалило 16-річну битву, в центрі якої — права людини, медична етика та саме поняття справедливості в жіночому спорті.
Історія почалася у 2009 році на чемпіонаті світу, коли юна Семеня з надзвичайною легкістю перемогла у фіналі на 800 метрів. Її домінування миттєво викликало запитання і поклало початок багаторічній сазі. З 2019 року дворазовій олімпійській та триразовій чемпіонці світу заборонено виступати на її коронній дистанції через правила, запроваджені Міжнародною асоціацією легкоатлетичних федерацій (World Athletics).
У чому суть проблеми?
Важливо розуміти, що Кастер Семеня — не трансгендерна спортсменка. Вона народилася з інтерсекс-варіацією, відомою як \"відмінності у статевому розвитку\" (DSD). При народженні їй було визначено жіночу стать, вона виховувалася як дівчинка і завжди ідентифікувала себе як жінка. Однак її організм має типовий для чоловіків набір хромосом XY і виробляє рівень тестостерону, що значно перевищує середні показники для жінок.
Позиція World Athletics полягає в тому, що високий рівень тестостерону надає Семені несправедливу біологічну перевагу, пов'язану з м'язовою масою та витривалістю. На цій підставі асоціація вимагає, щоб спортсменки з DSD, включно з Семенею, медикаментозно знижували рівень тестостерону до встановленого порогу для участі в жіночих змаганнях.
Судова битва та її наслідки
Семеня відмовилася штучно змінювати свій гормональний фон, вважаючи ці правила дискримінаційними. Вона послідовно оскаржувала їх у Спортивному арбітражному суді (CAS), потім у Федеральному суді Швейцарії і, зрештою, дійшла до ЄСПЛ. Нещодавнє рішення найвищої інстанції Європейського суду не скасовує самі правила, але визнає, що під час розгляду у швейцарському суді права Семені на справедливий судовий розгляд були порушені.
Це рішення повертає справу на повторний розгляд до швейцарських інстанцій та підтримує юридичну боротьбу спортсменки. Суперечка навколо Семені стала прецедентом, на який орієнтуються інші види спорту, як-от плавання, при розробці власних правил. Результат цієї тривалої історії, хоч би яким він був, встановить найважливіший правовий стандарт і визначить майбутнє жіночого спорту на роки вперед.
