Девід Сутер, колишній суддя Верховного суду США, який пропрацював у найвищій судовій інстанції країни майже два десятиліття, відомий не лише своїми важливими рішеннями, а й незвичним вибором способу життя після завершення кар'єри. Замість того, щоб залишатися в центрі політичного та суспільного життя, Сутер обрав тишу та самотність у своєму старому фермерському будинку в штаті Нью-Гемпшир, серед мальовничих Білих гір.

Призначений до Верховного суду в 1990 році президентом Джорджем Бушем-старшим, Девід Сутер спершу вважався поміркованим консерватором. Проте з часом його погляди еволюціонували, і він часто приєднувався до ліберального крила суду, особливо у справах, що стосувалися громадянських свобод та прав людини. За час його роботи було ухвалено низку знакових рішень, які суттєво вплинули на правову систему Сполучених Штатів.

Попри свій високий статус та постійну увагу з боку громадськості та медіа, Сутер завжди залишався скромною людиною, яка уникала публічності. Він відомий тим, що не користувався електронною поштою, рідко давав інтерв'ю та надавав перевагу читанню книг замість перегляду телевізора. Ця відданість простоті та приватності повною мірою проявилася після його виходу на пенсію у 2009 році.

Рішення проміняти "білий мармур" будівлі Верховного суду у Вашингтоні, що символізує владу та публічність, на спокійне життя на природі в Нью-Гемпширі, стало яскравим відображенням його характеру. Далеко від камер, політичних дебатів та юридичних суперечок, Сутер присвятив себе читанню, пішим прогулянкам та догляду за своїм помешканням. Його приклад суттєво відрізняється від типового сценарію виходу на пенсію високопосадовців.

Навіть після завершення роботи у Верховному суді, його досвід залишався цінним. Він продовжував брати участь у роботі судової системи на нижчих рівнях, демонструючи свою відданість праву, але вже на власних умовах та подалі від галасливого федерального центру.