Як віце-президент під час подій 11 вересня, Дік Чейні опинився в центрі триваючих дебатів щодо повноважень американських спецслужб.

Будучи непохитним прихильником широких повноважень виконавчої влади заради національної безпеки, Чейні відіграв ключову роль у формуванні політики спостереження, затримань та шпигунства після 11 вересня. Його підхід до розширення повноважень розвідувальних агентств та виконавчої влади суттєво вплинув на формування сучасного "держави безпеки" в США.

Чейні був одним з головних ініціаторів ухвалення "Патріотичного акту", який надав уряду США широкі повноваження щодо спостереження. Він також підтримував програму негласного прослуховування АНБ, спрямовану на перехоплення міжнародних комунікацій підозрюваних у тероризмі осіб на території США, незважаючи на занепокоєння щодо її законності.

Хоча деякі інструменти спостереження, що з'явилися після 11 вересня, досі використовуються, суди поставили під сумнів законність певних аспектів урядової системи спостереження. Крім того, Республіканська партія, яка раніше підтримувала погляди Чейні на національну безпеку, стала значно більш розколотою з цих питань.

У 2020 році Конгрес не продовжив три положення "Патріотичного акту", які ФБР та Міністерство юстиції вважали необхідними для національної безпеки. Програма Розділу 702 Закону про нагляд за іноземною розвідкою (FISA), яка дозволяє уряду США збирати комунікації неамериканців за межами країни без ордера, також була предметом переговорів та змін.

Чейні також відіграв ключову роль у просуванні ідеї про наявність у Іраку зброї масового знищення та зв'язків з "Аль-Каїдою", що послужило обґрунтуванням для вторгнення в Ірак. Цей епізод вважається значним провалом американських спецслужб та прикладом використання розвідданих у політичних цілях.

Спадщина Чейні включає розмивання меж між цивільними та військовими заходами реагування на загрози та розширення повноважень виконавчої влади. Створення таких відомств, як Міністерство внутрішньої безпеки та Управління директора національної розвідки, також є частиною цієї спадщини.

Наразі тривають суперечки щодо розподілу повноважень між різними відомствами у боротьбі з контррозвідкою та тероризмом, що відображає складність забезпечення національної безпеки в сучасних умовах.