Декількома словами
Стаття аналізує думку критиків, які вважають, що колишній губернатор Нью-Йорка Ендрю Куомо має багато спільного з поточним мером Еріком Адамсом. Розглядаються аспекти їхнього політичного стилю та управлінських підходів, що викликають критику та порівняння.
Колишній губернатор штату Нью-Йорк Ендрю Куомо, який пішов у відставку на тлі низки скандалів, продовжує залишатися об'єктом обговорень, особливо у контексті порівнянь із сучасними політичними діячами. Останнім часом дедалі частіше звучать голоси критиків, які проводять паралелі між стилем керівництва та підходами Куомо та нинішнього мера Нью-Йорка Еріка Адамса. Вони стверджують, що, попри різницю у займаних посадах та партійній приналежності, обидва політики демонструють схожі риси, що викликають занепокоєння.
На думку критиків, однією з ключових спільних рис є авторитарний стиль лідерства. Ендрю Куомо був відомий своїм жорстким контролем і нетерпимістю до заперечень, що часто призводило до конфліктів навіть усередині його власної адміністрації та із законодавцями. Прихильники цієї точки зору стверджують, що Ерік Адамс, своєю чергою, також схильний ухвалювати важливі рішення, не завжди прислухаючись до думки експертів чи громадськості, а його публічний образ іноді сприймається як зарозумілий або відірваний від реалій пересічних ньюйоркців. Цей підхід, на думку критиків, підриває довіру та ускладнює конструктивне вирішення проблем.
Ще одним пунктом для порівняння є ставлення до критики та ЗМІ. Обидва політики, як зазначають їхні опоненти, виявляють виражену неприязнь до негативного висвітлення своєї діяльності та схильні використовувати риторику, спрямовану на дискредитацію тих, хто висловлює незгоду. Куомо часто конфліктував із журналістами, звинувачуючи їх у упередженості. Адамса також критикують за суперечливі висловлювання на адресу медіа та спроби контролю над інформаційним полем. Така закритість та прагнення придушити критичні голоси сприймаються як загроза прозорості та підзвітності влади.
Також згадується схильність до гучних заяв та прагнення до максимальної публічності, які іноді замінюють собою системну роботу над складними проблемами міста та штату. Критики вважають, що і Куомо, і Адамс приділяють більше уваги формуванню свого іміджу та суспільному сприйняттю, аніж копіткому вирішенню таких питань, як злочинність, доступне житло чи економічний розвиток. Це, на їхню думку, призводить до стагнації чи навіть погіршення ситуації у ключових сферах.
У той час як прихильники Еріка Адамса відкидають подібні порівняння, вказуючи на його унікальний досвід та прагнення до новаторських рішень, критики наполягають: схожі підходи в управлінні та комунікації, які викликали проблеми у Ендрю Куомо, простежуються і в діях чинного мера. Ці паралелі, на їхню думку, є тривожним сигналом для майбутнього політичного курсу Нью-Йорка.
