Декількома словами
Адміністрація Трампа вкотре використовує Овальний кабінет як майданчик для політичних заяв, демонструючи напругу у відносинах з судовою гілкою влади та створюючи власну версію подій навколо імміграційної політики.
У Вашингтоні минулого тижня панувала відчутна напруга. Верховний суд зобов’язав адміністрацію Трампа «сприяти» поверненню Кілмара Армандо Абрего Гарсіа, мешканця штату Меріленд, якого помилково депортували до сальвадорської в’язниці суворого режиму. Ставки були високі як для пана Абрего Гарсіа, дружина якого благала про його повернення, так і для питання, чи Білий дім виконає рішення суду.
І ось відповідь, озвучена з Овального кабінету хором високопосадовців адміністрації, а також президентом Сальвадору Найібом Букеле, який колись назвав себе «найкрутішим диктатором у світі».
Держсекретар Марко Рубіо, втиснутий на дивані між віце-президентом Дж. Д. Венсом та генеральним прокурором Пем Бонді. Керівниця апарату президента Сьюзі Вайлс, тіснилася позаду них, разом із міністром внутрішньої безпеки Крісті Ноем та Стівеном Міллером, архітектором значної частини внутрішньої політики адміністрації. У центрі, на головній сцені, сидів президент Трамп у золотому кріслі.
Коли камери почали знімати, і репортери штовхалися, кожна фігура вистрибнула, щоб зіграти свою роль. Їхні репліки не завжди відповідали фактам.
«Це залежить від Сальвадору, чи хочуть вони його повертати, — сказала пані Бонді. — Це не залежить від нас».
«Я не розумію, в чому плутанина, — сказав пан Рубіо. Він додав: — Жоден суд у Сполучених Штатах не має права проводити зовнішню політику Сполучених Штатів. Це так просто, кінець історії».
Адміністрація Трампа продемонструвала політичну виставу в Овальному кабінеті, намагаючись переписати наратив навколо важливого рішення Верховного суду щодо імміграційної політики. Ця ситуація підкреслює напругу між гілками влади в США та важливість дотримання законності.
