Декількома словами
Колишній президент США Дональд Трамп широко використовував право помилування, що було сприйнято як демонстрація його сили та винагорода лояльним особам. Це викликало дискусії щодо підриву правосуддя та політичного використання президентських повноважень.
Колишній президент США Дональд Трамп активно застосовував своє виконавче право, надаючи низку суперечливих помилувань та пом'якшень вироків під час свого перебування на посаді, особливо в останні дні свого терміну. Ці дії, що стосувалися широкого кола осіб — від політичних соратників, таких як Роджер Стоун та Майкл Флінн, до фігурантів минулих контроверсій, наприклад, охоронців компанії Blackwater, — багато хто розцінив як чітку демонстрацію його авторитету та винагороду за лояльність.
Критики стверджували, що такі помилування підривають систему правосуддя, обходять стандартні юридичні процедури та, ймовірно, надавались на основі особистих зв'язків або політичних міркувань, а не принципів реабілітації чи справедливості. Прихильники ж, навпаки, захищали конституційне право президента на помилування, зображуючи помилуваних як жертв несправедливої чи політично вмотивованої системи.
Значна кількість та характер деяких із цих помилувань виділялися на тлі практики попередніх адміністрацій. Вони підживлювали дебати щодо меж президентської клеменції та її потенційного використання як політичного інструменту. Для багатьох спостерігачів ці акти помилування були не стільки про виправлення судових помилок, скільки про ствердження влади Трампа та зміцнення його іміджу людини, яка захищає своїх, що стало явною «демонстрацією сили» на тлі триваючих політичних та юридичних викликів.
