В Україні порно поза законом, але податки платять: абсурд воєнного часу

В Україні порно поза законом, але податки платять: абсурд воєнного часу

Декількома словами

Українське законодавство щодо порнографії є застарілим та створює абсурдну ситуацію, коли держава отримує податки від незаконної діяльності. Легалізація порноіндустрії може стати джерелом додаткових надходжень до бюджету України, особливо важливих під час війни.


В той час, як Україна веде війну на східному фронті та потерпає від російських атак на свої міста, один із законодавців працює над питанням, яке, за його словами, може допомогти нації: легалізацією порнографії.

Ярослав Железняк, заступник голови фінансового комітету українського парламенту, очолює ініціативу щодо відмови від, як він вважає, застарілого законодавства радянських часів, яке забороняє володіння, виробництво та розповсюдження порнографії.

За його словами, це усуне протиріччя, яке він та творці порнографічного контенту вважають несправедливим.

Порушення українських законів про порнографію — стаття 301 Кримінального кодексу — караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років. Але фінансові органи України збирають податки з творців на веб-сайтах, відомих своїм контентом для дорослих, таких як OnlyFans.

Це означає, що людей, які сплачують податки з порнографії, яку вони виробляють, можуть притягнути до відповідальності за це. «Це абсурд, — сказав пан Железняк, — особливо в розпал повномасштабної війни».

Він також бачить ще одну вигоду для України у зміні закону. За його словами, це збільшить податкові надходження, оскільки більше творців порнографії захочуть декларувати свої доходи — що стане поштовхом для економіки, яка бореться під тягарем війни, що триває вже понад три роки.

Ситуація виглядає особливо дивною, коли держава одночасно забороняє та оподатковує порнографічну діяльність.

Read in other languages

Про автора

Наталія - журналістка, що спеціалізується на висвітленні соціальних проблем та прав людини в США. Її репортажі відзначаються емпатією, глибоким розумінням проблем вразливих груп населення та вмінням привернути увагу суспільства до важливих питань.