Декількома словами
Аналітики констатують занепад прогресивних політичних рухів у західних країнах. Серед причин називають надмірний фокус на культурних питаннях, відштовхування виборців та внутрішні суперечки. Цим користуються консервативні та популістські сили.
Політичні рухи прогресивного спрямування у багатьох західних країнах наразі стикаються зі значним періодом викликів та занепаду, на думку численних політичних аналітиків та згідно з останніми результатами виборів. Колись ці течії вважалися силою, що зростає і формує майбутнє, але тепер вони стикаються з труднощами, які, як стверджують деякі спостерігачі, можуть призвести до їхньої маргіналізації.
Ключовим фактором називають, на думку критиків, надмірний акцент на культурних питаннях та питаннях ідентичності. Припускається, що цей фокус, хоч і важливий для певних груп, відштовхнув традиційних виборців з робітничого класу та навіть поміркованих лібералів, які відчувають себе відірваними від дискурсу або перевантаженими швидкими соціальними змінами.
Методи, які іноді асоціюються з цими рухами, такі як «культура скасування» (cancel culture) або агресивний онлайн-активізм, також часто сприймаються негативно широким перетином електорату. Це викликає обурення та ускладнює прийняття прогресивних ідей у мейнстрімі.
Крім того, економічні політики, які відстоюють деякі прогресисти, іноді виглядають відірваними від реалій, з якими стикаються пересічні громадяни, особливо щодо таких питань, як вартість енергетичного переходу, оподаткування або традиційні галузі промисловості. Таке сприйняття ще більше підриває їхню базу підтримки серед економічно чутливих верств населення.
Внутрішня фрагментація та ідеологічні суперечки всередині прогресивних коаліцій також послаблюють їхню здатність виступати єдиним фронтом і формулювати чітке послання, яке б мало широкий відгук. Тести на ідеологічну «чистоту» та внутрішня критика можуть поглинати енергію, яка інакше могла б бути спрямована назовні.
Водночас, консервативні та популістські рухи ефективно скористалися невдоволенням, спричиненим прогресивним порядком денним. Вони пропонують наративи, що наголошують на національному суверенітеті, традиційних цінностях та економічному популізмі, знаходячи сприйнятливу аудиторію серед тих, хто відчуває себе покинутим або ігнорованим прогресивною політикою.
Останні виборчі цикли в різних західних країнах, схоже, підкреслюють цю тенденцію, показуючи падіння підтримки для традиційно прогресивних партій або відверті поразки у ключових перегонах. Аналітики попереджають: без значного зсуву у стратегії, спрямованої на відновлення зв'язку з ширшим колом виборців та вирішення основних економічних питань і питань безпеки, прогресивні рухи ризикують стати все більш ізольованими та менш впливовими на політичній арені, потенційно виконуючи пророцтво про політичне «вимирання».
