Декількома словами
Група альпіністів здійснила надшвидке сходження на Еверест, використовуючи експериментальний газовий метод. Цей підхід, що скорочує час акліматизації до днів, викликає суперечки щодо майбутнього та цінностей висотного альпінізму.
Незвичайний експеримент на найвищій вершині світу — горі Еверест (Джомолунгма) — викликав жваві дискусії у світовій альпіністській спільноті. Нещодавно група альпіністів здійснила сходження на пік за рекордно короткий термін, використавши при цьому експериментальну технологію: інгаляцію спеціального газу.
Традиційне сходження на Еверест вимагає тижнів кропіткої акліматизації до розрідженого повітря, що є ключовою частиною виклику та несе значні ризики. Однак учасники цієї експедиції стверджують, що розроблений ними метод — вдихання певної газової суміші перед та під час підйому — дозволив їм значно скоротити час, необхідний для адаптації організму до висотних умов.
За інформацією зі звітів, час, витрачений на сходження від базового табору до вершини і назад, було зведено до лічених днів, тоді як стандартна експедиція займає від кількох тижнів до двох місяців, залежно від погоди та графіку акліматизації.
Цей проривний, але суперечливий метод викликає неоднозначну реакцію. Ветерани висотного альпінізму висловлюють скептицизм, вважаючи, що подібне використання технологій нівелює саму суть сходження — подолання себе та пристосування до екстремальних природних умов без суттєвої технологічної "підтримки" окрім стандартного кисню.
Прихильники нового підходу, включаючи саму команду, стверджують, що їхньою метою було не спростити сходження, а підвищити його безпеку. Скорочення часу перебування на критичних висотах значно знижує ризики, пов'язані з гірською хворобою, переохолодженням та виснаженням, які є основними причинами трагедій на Евересті.
Суть технології, як повідомляється, полягає у використанні газової суміші, яка прискорює або імітує процеси акліматизації на клітинному рівні або іншим чином підвищує ефективність використання кисню організмом в умовах гіпоксії.
Тепер перед світовою альпіністською спільнотою постає питання: чи є цей метод майбутнім висотного альпінізму, що дозволить зробити найнебезпечніші вершини доступнішими та безпечнішими, чи він є відходом від традиційних цінностей спорту, заснованих на природному подоланні викликів?
