Питання про те, чи може главою Католицької церкви стати виходець зі Сполучених Штатів, тривалий час було предметом обговорень у колах, близьких до Ватикану. Хоча за всю історію папства жоден американець не займав Апостольський Престол, ідея «американського Папи» періодично виникала, відображаючи мінливу роль США у світі та зростання католицької спільноти в цій країні.

Історично папство було тісно пов'язане з Європою, і більшість понтифіків були італійцями. Однак з кінця XX століття Католицька церква стала дедалі глобальнішою. Обрання Папи Івана Павла ІІ з Польщі, а згодом Папи Бенедикта XVI з Німеччини та Папи Франциска з Аргентини продемонструвало, що походження кандидата більше не обмежується вузькими географічними рамками.

США мають найбільше католицьке населення серед розвинених країн та чинять значний вплив на світову арену. Це породжувало міркування про те, що американський кардинал міг би стати слушною фігурою для керівництва глобальною церквою. Такі кандидати, як, наприклад, кардинал Френсіс Спеллман у середині XX століття, або інші видатні американські ієрархи пізніше, іноді розглядалися як потенційні претенденти.

Однак, існували й фактори, що могли б перешкоджати обранню американського Папи. Вплив США у світі, їхня політична та економічна міць могли розглядатися деякими колами в Церкві як потенційне джерело конфліктів чи надмірного домінування однієї нації. Питання адаптації до різних культурних контекстів також могло відігравати роль.

Не зважаючи на те, що досі американського Папи не було, сама можливість такого розвитку подій свідчить про трансформацію Католицької церкви та її прагнення відображати глобальне розмаїття своєї пастви. Дискусії про національність майбутнього Папи Римського, включно з потенційним понтифіком зі США, залишаються частиною розмов про майбутнє Ватикану та світового католицизму.