Декількома словами
Незважаючи на місяці попереджень з боку ООН про катастрофічну нестачу продовольства в секторі Гази, голод там досі не було оголошено офіційно. Стаття розкриває три суворі технічні критерії, необхідні для такого оголошення, величезні труднощі зі збором точних даних через конфлікт та обмеження доступу, а також пояснює, чому навіть офіційне оголошення не гарантує адекватної міжнародної відповіді.
Протягом кількох місяців офіційні особи ООН, гуманітарні групи та експерти попереджали, що палестинці в секторі Гази перебувають на межі голоду, проте формального оголошення про це так і не було зроблено. Незважаючи на те, що в травні Ізраїль оголосив тактичну паузу на півдні території, гуманітарні групи заявляють, що до анклаву надходить лише незначна частина допомоги, і палестинці стикаються з катастрофічним рівнем голоду на 21-му місяці ізраїльського наступу, розпочатого після атаки ХАМАС 7 жовтня.
Сотні людей були вбиті під час спроби дістатися до пунктів роздачі допомоги або конвоїв, повідомляють очевидці, представники охорони здоров'я та управління ООН з прав людини. Військові заявляють, що відкривали лише попереджувальний вогонь.
Продовольча криза в Газі посилюється
Населення Гази, що налічує близько 2 мільйонів палестинців, майже повністю залежить від зовнішньої допомоги. Наступ Ізраїлю знищив і без того обмежене місцеве виробництво продуктів харчування. Блокада Ізраїлю, а також триваючі бойові дії та хаос на території ще більше обмежили доступ людей до їжі.
Всесвітня продовольча програма ООН (ВПП) заявляє, що продовольча криза в Газі досягла \"нових і вражаючих рівнів відчаю\". Майже 100 000 жінок і дітей страждають від важкої гострої недостатності харчування, а третина населення Гази днями обходиться без їжі, заявив у понеділок Росс Сміт, директор агентства з надзвичайних ситуацій. Міністерство охорони здоров'я Гази повідомило у вівторок, що понад 100 осіб, переважно діти, померли з ознаками голоду та недоїдання, хоча точна причина смерті не вказується.
Коли оголошується голод?
Провідним міжнародним авторитетом з продовольчих криз є Інтегрована класифікація фаз продовольчої безпеки (ІКФ), створена у 2004 році під час голоду в Сомалі. До неї входять понад десяток агентств ООН, гуманітарних груп, урядів та інших організацій. Зона класифікується як така, що перебуває в стані голоду, коли підтверджуються всі три наступні умови:
- 20% домогосподарств відчувають крайню нестачу продовольства або, по суті, голодують.
- Щонайменше 30% дітей у віці від шести місяців до п'яти років страждають від гострої недостатності харчування або виснаження.
- Щонайменше двоє людей або четверо дітей у віці до п'яти років на 10 000 осіб щодня помирають через голод або поєднання недоїдання та хвороб.
Збір даних у Газі є серйозною проблемою, оскільки Ізраїль суворо обмежує доступ на територію, що робить збір необхідної інформації важким, а в деяких випадках і неможливим.
Чому оголошення ускладнене
Хоча ІКФ є основним механізмом для визначення наявності голоду, саме оголошення зазвичай робиться не цією структурою. Часто офіційні особи ООН спільно з урядами роблять офіційну заяву на основі аналізу ІКФ. Однак до моменту оголошення голоду, як правило, вже занадто пізно, і це означає, що багато людей вже померли.
Крім того, не завжди очевидно, що причиною смерті є саме голод. Більшість випадків важкого недоїдання у дітей виникають через поєднання нестачі поживних речовин та інфекцій. Війна ще більше ускладнила збір точної інформації, оскільки системи охорони здоров'я пошкоджені та перевантажені, а це означає, що всі показники здоров'я — і кількість загиблих — є заниженими.
Навіть оголошення голоду не гарантує адекватної реакції
Теоретично оголошення голоду має спонукати міжнародну спільноту терміново направити продовольство нужденним. Однак на практиці цього не завжди відбувається через обмежені бюджети та політичні перешкоди. Гуманітарні групи стверджують, що на кордонах Гази зібрано багато допомоги, але Ізраїль пропускає лише невелику її частину. Ізраїльські військові заявляють, що з середини травня забезпечили в'їзд близько 4500 вантажівок з допомогою, що значно нижче за 600 вантажівок на день, які, на думку гуманітарних агентств, необхідні.
