Квантова механіка — це фундаментальна теорія у фізиці, що описує природу на найменшому рівні енергії та матерії. Її витоки сягають початку 20-го століття, коли класична фізика зіткнулася з незрозумілими явищами, такими як випромінювання абсолютно чорного тіла та фотоелектричний ефект. Макс Планк у 1900 році запропонував ідею квантування енергії, щоб пояснити випромінювання абсолютно чорного тіла, ввівши поняття кванта енергії. Альберт Ейнштейн у 1905 році, пояснюючи фотоелектричний ефект, постулював, що світло складається з частинок — фотонів, що підтвердило квантову природу світла. Нільс Бор у 1913 році розробив модель атома, в якій електрони можуть займати лише певні орбіти, випромінюючи або поглинаючи енергію при переході між ними. Революція в квантовій механіці відбулася в середині 1920-х років з появою хвильової механіки Ервіна Шредінгера та матричної механіки Вернера Гейзенберга. Ці дві формалізації, хоча й виглядали по-різному, були математично еквівалентні і описували поведінку частинок як хвиль (гіпотеза де Бройля) та передбачали ймовірність знаходження частинки в певному місці (принцип невизначеності Гейзенберга). Фундаментальні принципи квантової механіки, такі як суперпозиція, заплутаність та квантування, продовжують формувати наше розуміння Всесвіту та стимулювати розвиток нових технологій.