Декількома словами
Міжнародний суд ООН у Гаазі ухвалив історичне консультативне рішення, згідно з яким боротьба зі зміною клімату є юридичним обов'язком усіх країн. Судді наголосили, що право на здорове довкілля є невід'ємним правом людини, а бездіяльність у цій сфері є порушенням міжнародного права.
Міжнародний суд ООН у Гаазі видав історичний консультативний висновок щодо зміни клімату, вперше встановивши юридичні зобов'язання всіх держав у цій боротьбі. Одностайне рішення 15 суддів, хоч і не є обов'язковим до виконання, експерти вже назвали переломним моментом у міжнародному кліматичному праві.
Запит до суду у 2023 році направила Генеральна Асамблея ООН на прохання острівних держав, які побоюються зникнення через підняття рівня світового океану. Суд мав дати відповідь на два ключові питання: які зобов'язання держав щодо захисту клімату від антропогенних викидів парникових газів згідно з міжнародним правом? І якими є юридичні наслідки для урядів, чиї дії або бездіяльність завдали значної шкоди клімату?
Основні тези з висновку суду:
- Здорова планета — базове право людини. Суд постановив, що \"право людини на чисте, здорове та стійке довкілля\" є невід'ємним для користування іншими правами людини. Це право є частиною міжнародного звичаєвого права, що зобов'язує всі країни захищати його, а не лише підписантів кліматичних угод.
- Порушення міжнародного права. Нездатність протидіяти зміні клімату, на думку суду, може бути порушенням міжнародного права. Це відкриває шлях для юридичних позовів, зокрема звернень держав до Міжнародного суду для притягнення одна одної до відповідальності та внутрішніх судових процесів.
- Час для компенсацій? Суд визнав, що країни або окремі особи, які постраждали від наслідків зміни клімату, можуть мати право на компенсацію. \"Відшкодування може мати форму реконструкції пошкодженої інфраструктури та відновлення екосистем\", — йдеться у висновку. Якщо це неможливо, може бути розрахована фінансова компенсація.
- Кліматичні біженці. Судді зазначили, що країни зобов'язані не видворяти людей, змушених покинути свої домівки через кліматичні загрози, коли їхнє життя в небезпеці. Також було наголошено, що зникнення території країни під водою не припиняє її існування як держави.
Для тихоокеанських націй, які ініціювали цей процес, загроза є надзвичайно реальною. З 1993 року рівень моря в їхньому регіоні зростає значно швидше за світові показники, ставлячи під сумнів їхнє майбутнє.
