Збройні колони рухаються до пакистанського кордону з Індією. Винищувачі розтинають небо. Телевізійні екрани заповнені попередженнями про неминучий конфлікт. Національні лідери обіцяють рішучу відповідь на будь-які військові дії.

Але за барабанним боєм войовничих заяв Пакистану на тлі загострення напруженості з Індією, втомлена пакистанська громадськість вважає війну останнім, що потрібно країні.

Розрив між офіційними розмовами та виснаженням цивільного населення виявляє країну, яка бореться з глибшою крихкістю. Економічні труднощі та політична зневіра пронизують повсякденне життя.

В університетських містечках і вітальнях розмови точаться менше про битви та кордони, а більше про інфляцію, безробіття, політичну систему, яка здається непредставницькою, і майбутнє, затьмарене невизначеністю.

«Мене це бентежить», — сказала 21-річна Техсін Захра, студентка університету в Ісламабаді, столиці, через тиждень після теракту в індійському Кашмірі, який розпалив давню ворожнечу між Індією та Пакистаном.

«Я розумію, що лідери хочуть показати силу, — додала вона. — Але розмови про війну здаються надмірними. У нас і так забагато проблем. Нам потрібен мир, а не більше клопоту».