Декількома словами
Нова книга «Перемога ‘45» розповідає про складні та маловідомі аспекти закінчення Другої світової війни, фокусуючись на процесі капітуляції та людських долях. Автори показують, що перемога вимагала більше, ніж просто військові дії – вона вимагала завершення переговорів та угод.
Хоча багато воєн починаються з односторонніх дій, закінчення Другої світової війни було складним і багатогранним процесом, що вимагав узгодження умов між воюючими сторонами. Книга «Перемога ‘45: Кінець війни у восьми капітуляціях» Джеймса Холланда та Ела Мюррея детально описує цей період, виходячи за межі загальноприйнятого уявлення про завершення війни з падінням Берліна та атомними бомбардуваннями Хіросіми та Нагасакі.
Автори наголошують, що ці події, хоч і ключові, не змогли миттєво зупинити колосальну військову машину, що діяла шість років. Мета союзників — безумовна капітуляція, закріплена у спільній декларації, — різко контрастувала з нацистською клятвою крові, що закликала до «тисячолітнього Рейху або Армагеддону».
Холланд і Мюррей використовують обстановку бункера Гітлера як відправну точку для розповіді про численні капітуляції в Європі. Хоча згадка про самогубство Гітлера у квітні 1945 року може здатися передчасною, книга виправдовує себе, розповідаючи про менш відомі, але не менш драматичні історії тих, хто орієнтувався в хаосі війни, яка була виграна, але ще не завершена.
Перші значні акти капітуляції почалися за тижні до кінця війни в Північній Італії, де високопоставлені нацистські чини намагалися домовитися про свої післявоєнні долі, прагнучи здатися тільки західним союзникам, щоб уникнути помсти Совітів. Цей мотив — спроба розколоти союзників — був рефреном багатьох німецьких спроб капітуляції.
«Перемога ‘45» не обмежується описом дій політиків та полководців. Книга фокусується на історіях звичайних людей, які опинилися на перехресті тріумфу та відчаю. Прикладом є американський студент єврейського походження, вражений жорстокістю концтабору в Австрії, звільненому його армійським підрозділом. Серед врятованих був єврейський підліток із Чехословаччини, який пережив кілька таборів разом із батьком, але втратив його незабаром після звільнення.
На Східному фронті молода перекладачка радянської військової контррозвідки відіграла ключову роль у розслідуванні обставин смерті Гітлера. Вона опитувала полонених, була присутня на розтині та отримала на зберігання зуби, які були ідентифіковані як зуби фюрера. Історії включають і долі німецьких підлітків-призовників, які намагалися сховатися після падіння Берліна.
У Тихоокеанському театрі воєнних дій книга розглядає складне завдання «безумовного» підкорення Японії, чия військова етика проявлялася в опорі мирного населення висадці союзників на Окінаві. Необхідність атомних бомбардувань підтверджується спробою військового перевороту японських прихильників жорсткої лінії, які хотіли продовжити опір, незважаючи на загрозу ядерного знищення.
«Перемога ‘45» адресована не тільки ентузіастам Другої світової війни, але й усім, хто цікавиться історією. Книга наочно демонструє складнощі завершення війни, нагадуючи відомий вислів: «Ще не кінець, доки не закінчиться».
