Декількома словами
У Колумбії корінний народ Наса повертає землі предків, які роками використовувались для промислових плантацій цукрової тростини. Спеціальна школа, «семільєро», готує нове покоління захисників своєї території та культурної спадщини.
На південному заході Колумбії, що потерпає від конфліктів, діти корінного народу Наса беруть участь в особливому ритуалі: їх окроплюють водою за допомогою гілки з листям, щоб захистити та символічно «відкрити шлях». Після цього, вдягнувши захисні рукавички, вони беруть дерев'яні таблички з написами «Ми народжені, щоб захищати природу» та «Миру, будь ласка», і вирушають на свою місію.
Їхнє завдання — прибрати сміття із земель, які їхні родини повернули у промислових плантацій цукрової тростини, та встановити свої знаки вздовж ґрунтових доріг, що досі використовуються озброєними угрупованнями для наркотрафіку. Це не звичайна шкільна активність, а тихий акт спротиву та практичний урок стійкості.
Ця діяльність є частиною програми «семільєро» (ісп. «розсадник») — школи вихідного дня, де дітей народу Наса, наче насіння, готують стати наступним поколінням захисників своєї родової землі. Це простір для вивчення основ опору, турботи про довкілля та культурної гордості, що відображає спільні зусилля громади з відновлення своєї території та ідентичності.
«Без альтернатив деякі молоді люди врешті-решт долучаються до збройних угруповань. Але тут ми вчимо їх захищати землю через повагу та турботу, а не через конфлікт», — каже Даніела Секуе, 26-річна координаторка школи. «Ми хочемо, щоб вони знали свою історію та свою роль у захисті нашої території. Це їхня спадщина».
Насильство в регіоні Каука посилилося після мирної угоди 2016 року з ліворадикальним угрупованням FARC. Фракції, що відкололися, та інші кримінальні групи ведуть боротьбу за територію та контроль над маршрутами наркотрафіку. На стіні неподалік від повернених земель видніється попередження, що наказує водіям тримати вікна автомобілів опущеними, аби озброєні групи могли бачити, хто всередині.
У 2019 році десятки родин Наса силою повернули майже 350 гектарів землі, роками зайнятої під вирощування цукрової тростини. Промислова монокультура виснажила ґрунт і забруднила воду агрохімікатами. Родини перетворили деградовані поля на ділянки для вирощування кукурудзи, рису, маніоки та квасолі, а також виділили зони для відновлення лісів.
Сьогодні біля колишнього маєтку впливового власника плантацій майорить червоно-зелений прапор народу Наса. На зовнішніх стінах все ще видно вицвілі графіті FARC, що нагадують про роки збройного конфлікту, але покинута будівля тепер стала символом стійкості громади. Члени місцевої варти кажуть, що до регіону повернулися птахи та інші дикі тварини.
Проте боротьба далека від завершення. Громада пережила насильницькі виселення та погрози. 49-річна мешканка Кармеліна Камайо згадує, як солдати три роки займали старий маєток. Хоча військові пішли у 2024 році, загроза виселення нависла знову: землевласник готує новий судовий позов.
«Ми пережили все це не для того, щоб зараз здатися. Ми повинні продовжувати опір», — каже Камайо. Для таких родин уся надія на наступне покоління, яке в «семільєро» вчиться не лише зцілювати землю, а й повертати свою ідентичність. «Ми повертаємо землю, щоб наші діти могли харчуватися з неї та жити на ній. Навіть коли нас не стане, вони знатимуть, де їхній дім».
