Румунська національна революція 1848 року була частиною ширшої хвилі революцій 1848 року, що охопили Європу. Вона була викликана прагненням до національної єдності, політичних свобод та соціальної справедливості. Рух зародився під впливом ідей лібералізму та націоналізму, що поширилися в Європі. Основні вимоги включали скасування феодальних привілеїв, встановлення конституційного правління, здобуття більшої автономії від Османської імперії та об'єднання Дунайських князівств (Волощини та Молдови) в єдину державу. Революція зіткнулася з протидією консервативних сил та іноземних держав, зокрема Росії та Османської імперії, що призвело до її придушення. Незважаючи на короткостроковий провал, революція заклала основу для подальшого об'єднання Румунії у 1859 році і відіграла ключову роль у формуванні сучасної румунської держави.