Декількома словами
Група сирійських біженців у Туреччині присвятила себе збору, оцифровці та архівуванню матеріалів про Сирійську революцію 2011 року. Цей проект є відчайдушною спробою зберегти пам'ять та історію свого повстання в умовах триваючої війни.
У тихому куточку на півдні Туреччини, серед оливкових гаїв та невеликих ферм, група сирійських біженців сумлінно працює над збереженням залишків своєї болісної історії. Вони копітко збирають, оцифровують та архівують документи, фотографії, відеозаписи та усні свідчення, пов'язані із сирійською революцією, що розпочалася у 2011 році.
Ця ініціатива – більше ніж просто історичний проєкт; це відчайдушна гонка з часом та руйнуванням, щоб зберегти пам'ять про їхнє повстання до того, як вона буде втрачена назавжди. Революція, що почалася з мирних протестів проти режиму Башара Асада, швидко переросла у жорстоку громадянську війну, витіснивши мільйони та забравши життя сотень тисяч людей.
Багато сирійців побоюються, що з плином часу та продовженням конфлікту справжня історія їхніх початкових прагнень до свободи та демократії буде забута або спотворена. У невеликій орендованій будівлі купи документів та коробок переповнені відчутними зв'язками з минулим. Волонтери, багато з яких були безпосередньо залучені до ранніх етапів революції, ретельно сортують газети, листівки, плакати та особисті щоденники.
Вони сканують документи, розшифровують інтерв'ю з активістами та звичайними громадянами, каталогізують величезні обсяги відеоматеріалів. Ці матеріали включають усе: від офіційних заяв опозиційних груп до зернистих відеозаписів з мобільних телефонів ранніх протестів та особистих роздумів про події, що розгортаються.
Фінансування проєкту є постійним викликом і значною мірою залежить від невеликих пожертвувань сирійської діаспори та міжнародних грантів. Команда стикається з логістичними перешкодами, включаючи транспортування крихких матеріалів із Сирії та забезпечення безпеки цифрового архіву від потенційних кібератак чи політичного втручання.
Особисте навантаження на волонтерів також значне. Багато хто втратив членів сім'ї або друзів у конфлікті, і повернення до цих болісних спогадів через зібрані матеріали емоційно виснажує. Проте ними керує сильне почуття обов'язку – забезпечити, щоб принесені жертви не були марними, і щоб майбутні покоління, як сирійські, так і міжнародні, зрозуміли справжню природу революції та дії режиму у відповідь.
Вони бачать цей архів не тільки як сховище історії, але й як життєво важливий інструмент для встановлення істини та примирення, а потенційно й для майбутньої відповідальності за воєнні злочини. Оскільки сирійський конфлікт триває, вступаючи у свій 13-й рік, робота цих архівістів стає дедалі критичнішою. Вони зберігають не лише папери та відео, а й саму душу руху, яке наважилося мріяти про іншу Сирію. Їхні зусилля підкреслюють незмінну важливість історичної пам'яті за часів конфліктів та переміщень, будучи маяком надії, що навіть серед величезних втрат боротьба за правду та пам'ять триває.
