У штаті Іллінойс, США, набирають поширення місцеві нормативні акти, відомі як закони про "житло без злочинності" (crime-free housing). Ці постанови дають можливість власникам нерухомості та керуючим компаніям розривати договори оренди та виселяти орендарів на підставі кримінальної активності, пов'язаної з орендованим житлом. Особливістю цих законів є те, що виселення може відбуватися навіть за незначні правопорушення, вчинені самими орендарями, членами їхніх сімей або гостями.

Критики таких норм стверджують, що вони непропорційно впливають на представників меншин та жертв домашнього насильства, які частіше контактують із правоохоронними органами. На їхню думку, навіть такі інциденти, як скарга на шум чи виявлення у гостя незначної кількості заборонених речовин поза межами ділянки, можуть стати підставою для втрати житла. Противники заявляють, що ці "закони про житло без злочинності" порушують принципи справедливого доступу до житла та конституційні права громадян.

Наразі проти цих постанов подаються судові позови. Дослідження показують, що замість реального зниження рівня злочинності, ці норми можуть призводити до нестабільності на ринку житла та погіршення умов життя для певних категорій населення. Правозахисні організації активно виступають за перегляд або повне скасування таких законів.

Законодавство часто зобов'язує власників включати спеціальні пункти до договорів оренди та передбачає штрафи за невиселення мешканців, якщо вони вважаються порушниками "кримінальної активності". Визначення "кримінальної активності" може бути досить широким і іноді включає дії, які не призвели до офіційного обвинувачення чи вироку суду.