Нещодавно опубліковані записи дзвінків до служби 911 розкривають серцероздираючі свідчення відчаю та трагедії, що розгорнулися під час повені в регіоні Техас Хілл Кантрі минулого літа. Панічні голоси та відчайдушні благання про допомогу заполонили екстрені лінії, коли сім'ї ховалися на дахах, матері кричали про своїх дітей, а люди чіплялися за верхівки дерев у темряві.

Один чоловік, який застряг високо на дереві, що почало ламатися під тиском паводкових вод, просив диспетчерів про порятунок вертольотом, але допомога так і не прийшла. Ці дзвінки були серед понад 400 звернень за допомогою, що надійшли в окрузі Керр тієї ночі. Величезна кількість дзвінків перевантажила двох чергових диспетчерів, коли вода затопила хатини вздовж річки Гвадалупе.

"Вода прибуває дуже швидко, ми не можемо вибратися з нашої хатини", — сказав рятувальник табору диспетчеру на тлі криків відпочиваючих. "Ми не можемо вибратися, то як нам дістатися до човнів?"

Дивовижно, але всі, хто перебував у хатині, а також інші відпочиваючі в таборі Ла Хунта, були врятовані.

Повінь забрала життя щонайменше 136 людей по всьому штату в ті святкові вихідні, в тому числі щонайменше 117 лише в окрузі Керр. Більшість жертв були з Техасу, але були також люди з Алабами, Каліфорнії та Флориди.

Одна жінка телефонувала по допомогу, коли вода підступала до її будинку недалеко від Кемп Містік, столітнього літнього табору, де загинули 25 відпочиваючих і двоє підлітків-вожатих. "З нами все гаразд, але ми живемо за милю від Кемп Містік, і до нас принесло двох маленьких дівчаток річкою. Ми дісталися до них, але я не впевнена, скільки ще там", — сказала вона тремтячим голосом.

Багато жителів сильно постраждалого регіону Техас Хілл Кантрі заявили, що їх застали зненацька повені, коли річка Гвадалупе вийшла з берегів. Керівництво округу Керр піддалося критиці за недостатні дії. Два чиновники зізналися законодавцям Техасу цього літа, що спали в перші години повені, а третій був у від'їзді.

Багатьох людей врятували на човнах та машинах екстрених служб. Кілька відчайдушних благань надійшли від людей, яких несло течією в їхніх автофургонах. Деяких виживших знайшли на деревах та дахах.

На жаль, деякі з опублікованих у п'ятницю дзвінків надійшли від людей, які не вижили.

Бредлі Перрі, пожежник, спокійно сказав диспетчеру: "Дерево, на якому я сиджу, починає нахилятися і скоро впаде. Чи є поблизу вертоліт?" Він додав, що бачив, як його дружину, Тіну, та їхній автофургон віднесло водою. "Мені залишилося, мабуть, хвилин п'ять", — сказав він. Бредлі Перрі не вижив. Його дружина пізніше була знайдена, чіпляючись за дерево, живою.

Диспетчери, перевантажені нескінченними дзвінками, намагалися втішити панікуючих абонентів, але були змушені переходити до наступного виклику. Багатьом застрялим вони радили забратися на дахи або бігти на височину. У деяких дзвінках на задньому плані чулися крики дітей.

"Вода скрізь, ми не можемо рухатися. Ми на другому поверсі в кімнаті, і вода прибуває", — сказала жінка, яка дзвонила з Кемп Містік. Пізніше та ж жінка передзвонила: "Як нам добратися до даху, якщо вода так високо? Чи можете ви вже надіслати когось сюди? З човнами?" Коли вона запитала, коли прибуде допомога, диспетчер відповів: "Я не знаю. Я не знаю."