Конфлікт між Індією та Пакистаном, давніми суперниками в Південній Азії, знову загострився після нещодавнього терористичного нападу на туристів в індійській частині Кашміру. Шість років тому, у 2019 році, військове протистояння між країнами викликало серйозну тривогу в США: тодішній держсекретар Майк Помпео згадував, як серед ночі його розбудили, щоб повідомити про можливе ядерне загострення. Він активно працював по телефону, переконуючи кожну зі сторін, що інша не готується до ядерної війни. Той конфлікт швидко вщух після перших сутичок, але нинішнє загострення відбувається в умовах якісно нової геополітичної конфігурації.

Змінювані потоки зброї наочно демонструють перебудову альянсів у цьому вибухонебезпечному регіоні, де в безпосередній близькості знаходяться три ядерні держави – Індія, Пакистан та Китай.

Індія, яка традиційно дотримувалася політики неприєднання, відмовилася від своєї колишньої обережності щодо Сполучених Штатів. Країна активно закуповує військову техніку на мільярди доларів у США та інших західних постачальників. Одночасно з цим Індія різко скоротила закупівлі недорогого озброєння у Росії, свого давнього союзника з часів Холодної війни.

Пакистан, значення якого для США знизилося після завершення війни в Афганістані, більше не купує американське обладнання, яке США колись заохочували його купувати. Натомість Пакистан переключився на Китай, який забезпечує переважну більшість його військових закупівель.

Ці змінені зв'язки внесли елемент суперництва наддержав в один із найтриваліших і найнерозв'язніших конфліктів Південної Азії.

Сполучені Штати бачать в Індії партнера для стримування Китаю, тоді як Пекін поглиблює свій вплив і підтримку Пакистану в міру зближення Індії зі США.

Одночасно з цим, відносини між Індією та Китаєм погіршилися останніми роками через територіальні суперечки, що іноді призводили до військових зіткнень. Відносини між двома найбільшими світовими державами, США та Китаєм, також досягли найнижчої точки, особливо після торговельної війни, розпочатої Вашингтоном проти Пекіна.

Ця вибухонебезпечна суміш показує, наскільки складними та заплутаними стали альянси після руйнування глобального порядку часів після Другої світової війни. Нестабільність посилюється історією частих військових зіткнень у Південній Азії, де збройні сили обох сторін схильні до помилок, що збільшує ризик виходу ескалації з-під контролю.

«США зараз є центральними для інтересів безпеки Індії, тоді як Китай все частіше відіграє порівнянну роль для Пакистану», — зазначає Ешлі Телліс, колишній дипломат і старший науковий співробітник Фонду Карнегі за міжнародний мир.

Зараз, коли Індія вживає військових дій проти Пакистану, вона отримує сильнішу підтримку від США, ніж будь-коли за останні роки.

Прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді розмовляв із президентом США Дональдом Трампом та віце-президентом Джей Ді Венсом у перші дні після теракту 22 квітня в Кашмірі. Активна підтримка з боку представників адміністрації Трампа була сприйнята багатьма чиновниками в Делі як «зелене світло» для планів Індії щодо відплати проти Пакистану, навіть якщо американські офіційні особи закликали до стриманості.

Примітним індикатором мінливої динаміки стала помітна відсутність президента Росії Володимира Путіна серед понад десятка світових лідерів, з якими Моді розмовляв після теракту. Міністр закордонних справ Росії поговорив зі своїм індійським колегою лише через тиждень, а Моді та Путін, за даними офіційних осіб, нарешті, поспілкувалися тільки цього тижня.

Зі свого боку, Китай публічно висловив підтримку Пакистану, назвавши його «залізним другом та всепогодним стратегічним партнером по співробітництву».

Ці тенденції можуть все частіше проявлятися в майбутніх військових конфліктах.

«Якщо подумати про те, як може виглядати майбутній конфлікт між Індією та Пакистаном, то він буде все більше нагадувати Індію, що воює з використанням американських та європейських платформ, і Пакистан, що воює з використанням китайських платформ», — говорить Ліндсі Форд, колишній високопоставлений представник міністерства оборони США. «Близькі партнери обох країн у сфері безпеки значно змінилися за останнє десятиліття».

До недавніх років розрахунки часів Холодної війни визначали альянси в Південній Азії. Індія, попри провідну роль у русі неприєднання, зблизилася з Радянським Союзом. Зброя та боєприпаси з Москви становили майже дві третини військової техніки Індії.

Пакистан, навпаки, міцно приєднався до США, ставши їхнім партнером на передовій у боротьбі проти Радянського Союзу в Афганістані. У 1980-х роках пакистанські військові використали ці відносини для зміцнення свого арсеналу, включаючи придбання десятків винищувачів F-16, що допомогло скоротити перевагу Індії в повітрі.

Після Холодної війни обидві країни зіткнулися з американськими санкціями за випробування ядерної зброї у 1990-х. Більше десяти років Пакистан не отримував десятки оплачених F-16.

Але доля країни змінилася після терактів 11 вересня 2001 року, коли вона знову стала партнером США на передовій, цього разу у війні з тероризмом. Попри звинувачення Пакистану в подвійній грі – приховуванні лідерів Талібану на своїй території при одночасній допомозі американським військовим в Афганістані – збройні сили США вклали десятки мільярдів доларів у військову допомогу. США стали головним постачальником зброї Пакистану, а Китай залишався на другому місці.

У міру зниження важливості Пакистану для США, він звернувся до Китаю, який давно пропонував відкриті обійми.

За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), який уважно вивчає світові потоки зброї, Пекін, який у середині 2000-х років постачав лише 38% зброї Пакистану, за останні чотири роки забезпечив близько 80%.

Водночас Індія скоротила свою залежність від російської зброї більш ніж удвічі. У період з 2006 по 2010 рік близько 80% основного озброєння Індії надходило з Росії. За останні чотири роки цей показник впав приблизно до 38%, при цьому більше половини індійського імпорту припало на США та їхніх союзників, таких як Франція та Ізраїль.

Єдиною сферою, де відносини Пакистану зі США залишаються сильними, є програма F-16. Пакистан розширив свій арсенал F-16 за останні два десятиліття, а адміністрація Байдена схвалила контракт на суму майже 400 мільйонів доларів на обслуговування та ремонт цих винищувачів.

У 2019 році Пакистан використав F-16 для збиття індійського літака російського виробництва. Делі висловив протест, заявивши, що це порушує угоду про продаж США з Пакистаном, яка нібито дозволяла використання F-16 лише в контртерористичних місіях.

Деякі американські чиновники, здавалося, намагалися заспокоїти Індію, натякаючи, що вони зробили догану пакистанцям. Однак американські дипломатичні телеграми давно ясно показували, що Вашингтону були відомі наміри Пакистану при нарощуванні своєї повітряної потужності: потенційне використання в конфліктах з Індією.

Зіткнення 2019 року, в ході якого було збито й один з індійських вертольотів (загинуло півдюжини військовослужбовців), виявило проблеми індійської армії. За минулі роки Індія вклала мільярди доларів у модернізацію своїх сил. Зараз, коли Індія протистоїть Пакистану, більша загроза, Китай, не тільки спостерігає, але й надає допомогу своєму противнику.

Багато американських чиновників, які уважно спостерігали за подіями 2019 року, відзначали, що людські помилки ясно показали, наскільки швидко ситуація може вийти з-під контролю.

Офіційні особи США побоюються, що за умов гіпернаціоналізму як в Індії, так і в Пакистані, де дві добре оснащені армії діють у тісному повітряному просторі та в умовах взаємної підозри, навіть найменша помилка або перевищення повноважень можуть призвести до катастрофічної ескалації.

«Криза, в якій відбуваються транскордонні авіаудари та повітряні бої, як ми бачили в 2019 році, несе значні ризики ескалації», — підкреслює Ліндсі Форд. «І це тим більш проблематично, коли йдеться про двох ядерних сусідів».