Декількома словами
Після майже двох років окупації Силами швидкого реагування, столицю Судану Хартум звільнили Збройні сили країни. Мешканці радіють поверненню до звичайного життя, хоча місто значно зруйноване, а війна в країні триває. Існують побоювання щодо подальшої ескалації конфлікту та воєнних злочинів з обох сторін.
ЙОХАННЕСБУРГ, ПАР — «Я відчула, що повітря стало легшим, я відчула велику радість. Мене переповнювали емоції того ранку».
Так мешканка Хартума Дуаа Тарік описала свої почуття, коли понад тиждень тому столицю Судану звільнили від майже дворічної жорстокої окупації воєнізованими Силами швидкого реагування (RSF).
Тарік, яка народила свою першу дитину під час облоги Хартума, відігравала активну роль у Кімнатах екстреного реагування — громадській групі, номінованій на Нобелівську премію миру минулого року за їхню рятівну роботу під час громадянської війни.
Воєнізовані Сили швидкого реагування (RSF) домінували в столиці протягом більшої частини війни, змусивши суданську армію створити військовий хаб у Порт-Судані на узбережжі Червоного моря.
Але минулого тижня Збройні сили Судану (SAF) нарешті вийшли з глухого кута і відновили контроль над містом, а командувач армії генерал Абдель Фаттах аль-Бурхан повернувся до Президентського палацу.
Конфлікт у Судані спалахнув у квітні 2023 року на тлі боротьби за владу між SAF генерала Бурхана та RSF на чолі з Мохамедом Хамданом Дагало, відомим як Хемедті. На сьогодні війна забрала життя близько 150 000 людей (хоча ця цифра, ймовірно, значно вища) і призвела до переміщення близько 15 мільйонів осіб, створивши найбільшу у світі гуманітарну кризу.
Тарік, активістка близько тридцяти років, розповіла, що в дні після того, як армія відбила місто у RSF, вона насолоджувалася простими, звичайними речами, які були неможливими, коли Хартум був зоною конфлікту.
«Я їздила на велосипеді та ходила за продуктами, не ховаючи гроші на грудях. Я сміялася на вулицях, вмикала музику», — каже вона. «Я брала телефон із собою, виходячи на вулицю, бо не було солдатів, які могли б його забрати. Я робила прості речі, але це відчувалося зовсім інакше».
«Зараз на вулицях багато людей. Ми відчуваємо запах парфумів, люди тепер користуються парфумами, носять гарний одяг», — додає вона. «Ми чуємо радість і дитячі голоси».
Хартум, колись чарівне та жваве місто на злитті Білого та Блакитного Нілу, тепер є тінню самого себе після років обстрілів, що перетворили значну його частину на руїни. Після того, як армія повернула місто, виявилося, що національний музей, де зберігалися безцінні старожитності Нубійського царства, був масштабно розграбований RSF.
Хоча повернення Хартума є символічною та стратегічною перемогою для армії, війна в цілому далека від завершення. В інших частинах багатої на золото країни RSF зберігає контроль, зокрема в регіоні Дарфур на заході, де США звинуватили їх у скоєнні геноциду.
«Ми повинні замислитися, чи з’єднаються RSF, відступаючи на захід, із силами, що вже там перебувають, і чи спробують вони перетворити Дарфур на свою вотчину», — зазначив Ерік Рівз, американський дослідник Судану.
Водночас Збройні сили Судану, яких також звинувачують у воєнних злочинах, «зовсім не є хорошими хлопцями», наголосив він. Він додав, що хоча успіхи в Хартумі були важливими, «це центр, а Судан завжди визначався конфліктами між центром та периферією».
Вже лунають звинувачення у звірствах суданської армії в Хартумі. Верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк у четвер виступив із заявою, засудивши «достовірні повідомлення про численні випадки позасудових страт цивільних осіб у кількох районах Хартума за підозрою у співпраці з Силами швидкого реагування». Він закликав до повного розслідування.
«Ми перебуваємо на новому етапі війни», — сказав Ахмед Соліман, дослідник Африканського Рогу в британському аналітичному центрі Chatham House. Соліман зазначив, що RSF тепер доведеться «перегрупуватися та консолідуватися, а потім ми побачимо, як виглядатиме нова фаза конфлікту, і чи вважатиме сама армія це моментом для спроби перемогти RSF у їхньому оплоті в Дарфурі».
«Або ж вона повернеться до більш випробуваних шляхів, а саме – сприяння повстанським рухам та використання союзних ополченських сил… для ведення конфліктів на периферії в Дарфурі», — продовжив він.
RSF також заявили про намір сформувати паралельний уряд, що, за попередженням Африканського Союзу, може призвести до розділу країни.
Повернувшись до столиці Хартум, Тарік насолоджується цим моментом радості. «Місто виглядає святково. Воно повністю зруйноване, але люди святкують». Але вона, як і інші, знає, що попереду багато роботи з відбудови.
Але найбільше їй болять спогади про друзів, яких вона більше ніколи не побачить тепер, коли війна в Хартумі — але не в країні — по суті закінчилася.
«Ми втратили багато волонтерів у наших кімнатах екстреного реагування, ми втратили так багато людей, членів родин, коханих, друзів, сусідів. Я (не можу) забути обличчя людей, яких знала», — каже вона.
