Хиларія Болдуін, інструкторка з йоги та дружина відомого актора Алека Болдуіна, випустила мемуари під назвою «Manual Not Included», де вкотре торкається теми гучного скандалу 2020 року, що стосувався її іспанського акценту.

У грудні 2020 року, під час локдауну, користувачі інтернету почали ретельно вивчати минулі публічні появи Хиларії Болдуін та вказувати на те, що вони вважали невідповідностями в її іспанському акценті та історіях про дитячі роки, проведені в Іспанії. Головним прикладом став епізод під час кулінарного сегмента на телебаченні, коли місіс Болдуін, здавалося, забула англійське слово «огірок». Цей момент пізніше назвали «невдалим огірковим моментом».

Майже через п’ять років Хиларія Болдуін пише про те, як її «скасували» через звинувачення у симуляції іспанського акценту. У своїй книзі вона подвоює зусилля, захищаючи свою манеру мовлення, пояснюючи її як результат «кодового перемикання» (code-switching) – поширеної тенденції серед двомовних людей, які мимоволі переходять з однієї мови на іншу, змішуючи їх особливості. Вона також посилається на медичні дослідження, які підтверджують поширеність такої поведінки, та зазначає, що синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) також може впливати на її мовлення.

У першому розділі мемуарів Болдуін пише, що у 2020 році проти неї виступив «скоординований натовп», підживлений мізогінією, що призвело до глобального медіацирку через її ймовірні невідповідності з іспанським акцентом. «Було жахливо намагатися пояснити це на світовій арені», — пише вона. — «Це просто так є, і я не знала, як бути іншою».

Мемуари Хиларії Болдуін – це її останнє повернення у публічне життя після звинувачень у 2020 році та участі її чоловіка у трагічній стрілянині на знімальному майданчику менш ніж за рік потому. Зараз родина Болдуінів також знімається у власному реаліті-шоу «The Baldwins».

Хиларія Болдуін народилася як Хиларі Хейворд-Томас у Бостоні. За її словами, вона виросла, часто подорожуючи між Бостоном та Майоркою – місцем, з яким її батько відчував сильний зв'язок з дитинства. Однак з часом це розрізнення розмилося: в якийсь момент біографія на сайті її агентства талантов навіть вказувала, що вона народилася на Майорці. Сама місіс Болдуін говорила з тим, що преса описувала як «легкий іспанський акцент», сформований через «дитинство, розділене між Бостоном та Іспанією». Її власний чоловік якось в ефірі ток-шоу заявив: «Моя дружина з Іспанії».

У своїй книзі Болдуін пише, що ідентифікує себе як «мультикультурну» і «перемикає коди» між іспанською та англійською. Це «культурно плинне» існування, за її словами, досягло піку у той широко відомий незграбний момент на телебаченні, коли Болдуін, вказуючи на огірок під час прямого ефіру, запитала співведучого: «Як сказати англійською?»

21 грудня 2020 року користувачка соцмереж почала викривати те, що вона назвала «десятилітнім шахрайством місіс Болдуін, де вона імітує іспанку». Вона поділилася зараз уже добре відомими кліпами Болдуін, вказуючи на невідповідності в її акценті та передісторії. (Аккаунт відтоді став приватним).

Місіс Болдуін пише, що зараз вона намагається сміятися над цим галасом, але в той момент інцидент її зламав. Її мінливий акцент, за її словами, тепер більш широко розуміється як доля багатьох двомовних людей. Вона цитує дослідження свого друга з медичної школи, наводячи такі терміни, як «зона Верніке», «передня поясна кора» та «базальні ганглії».

Болдуін також розповідає, що їй було діагностовано дислексію та синдром дефіциту уваги та гіперактивності, які впливають на її мовлення. Після драми у соцмережах, пише вона, вона займалася з логопедом, щоб покращити свою вимову. «Будучи нейровідмінною, мені у школі доводилося працювати наполегливіше, ніж багатьом навколо мене», — пише вона, додаючи: «Тепер я усвідомлюю, що мій мозок просто працює по-іншому, і я справді можу досягти успіху у відповідних умовах та завданнях».

І хоча тепер вона краще розуміє причини скандалу, Болдуін пише про той час: «Коли я прокинулася, мені хотілося померти». Майже через п’ять років, за її словами у книзі, вона відновила впевненість у своїй мультикультурній ідентичності та продовжує виховувати сімох дітей, розмовляючи іспанською та знайомлячи їх з іспанськими стравами. «Озираючись назад, я зрозуміла, що до того божевілля, яке я пережила, призвели не лише злоба та невігластво; насправді йшлося про жінку та її голос», — пише вона. — «Про те, щоб забрати її голос».