Декількома словами
Місто Дейтон у штаті Теннессі, яке стало відомим через історичний \"мавпячий процес\" 1925 року, понад 30 років ставить театральну виставу, аби виправити свій негативний імідж. Заснована на реальних стенограмах, п'єса представляє більш складну та правдиву версію подій, протидіючи стереотипам, увічненим у фільмі \"Успадкуєш вітер\".
Невелике місто Дейтон у східній частині штату Теннессі сто років тому привернуло увагу всієї країни, коли місцеві лідери вирішили провести показовий судовий процес у справі про викладання еволюції в державних школах. Проте результат перевершив усі їхні очікування.
\"Процес століття\", що став першим, який транслювався по радіо, породив безліч статей, книг, п'єс і фільмів, включно зі знаменитим \"Успадкуєш вітер\". Але ця слава мала й зворотний бік: за Дейтоном закріпилася репутація міста неосвічених і затятих християнських фундаменталістів — наратив, який місцеві жителі десятиліттями намагаються спростувати.
Уже понад 30 років мешканці округу Рей щолипня ставлять п'єсу, засновану на стенограмі судового процесу, прагнучи відновити історичну справедливість. Актори та режисер постановки \"Доля в Дейтоні\" розповідають про складнощі міста, що закарбувалося в історії.
Ден Бак, режисер вистави та професор театрального мистецтва, був здивований, дізнавшись, що в Дейтоні є власна п'єса. \"Традиція, коли маленькі міста розповідають свою історію через театр, дуже багата\", — каже він. Бак швидко зрозумів, що місцеві жителі не люблять фільм \"Успадкуєш вітер\" за його стереотипи та творчі вільності. \"Люди тут не в захваті від цього фільму. Вони називають його 'шотландською п'єсою' — відсилання до 'Макбета', проклятої п'єси, яку не можна називати\", — пояснює Бак.
Насправді історія процесу була набагато складнішою та багатограннішою, ніж заведено вважати. Учитель Джон Т. Скоупс добровільно брав участь у оскарженні закону проти еволюції, а прокурор Вільям Дженнінгс Браян помер не через поразку в суперечці з адвокатом захисту Кларенсом Дерроу. Режисуючи п'єсу до 100-річчя процесу, Бак відчуває, що виконує ту саму місію, що й лідери міста століття тому: \"Ми намагаємося використати цю історію, щоб привернути трохи уваги до нашого міста\".
23-річний Джейкоб Сміт, окружний архіваріус, є нащадком Волтера Вайта, окружного інспектора шкіл, який був однією з ключових фігур в організації процесу. У п'єсі він грає Дадлі Філда Мелоуна, адвоката захисту. Одна з його улюблених реплік: \"З істиною не буває дуелі. Вона завжди перемагає. Вона не боягузлива. Їй не потрібен закон, сили уряду або... містер Браян\".
Ларрі Джонс, який грає роль знаменитого християнського оратора Вільяма Дженнінгса Браяна, зазначає, що п'єса знаходить відгук у сучасної аудиторії, оскільки порушені в ній питання актуальні й сьогодні. \"Люди досі сперечаються про те саме: яка роль держави в системі державної освіти? Що слід дозволяти, а що — ні? На що можуть впливати батьки заради своїх дітей? Чи то еволюція, чи література, чи будь-яка з сьогоднішніх політичних проблем — це все та сама суперечка\", — каже Джонс.
Хоча результат суду не став несподіванкою — Скоупса визнали винним, — метою захисту було довести справу до вищої інстанції. Сьогодні Дейтон з гордістю приймає своє місце в історії. Місцеві підприємства активно використовують бренд \"Мавпячого процесу\", а жителі вигадали гасло: \"Дейтон еволюціонував\".
