Декількома словами
Брайан Кольбергер, обвинувачений у вбивстві чотирьох студентів Університету Айдахо, відмовився розкривати мотиви своїх злочинів в рамках угоди зі слідством. Рішення прокурорів не вимагати повного зізнання викликало дискусії щодо важливості мотивів для розуміння трагедії.
Брайан Кольбергер, звинувачений у вбивстві чотирьох студентів Університету Айдахо, відмовився від свідчень і не розкрив мотиви своїх дій. Це викликало питання щодо того, чи могли прокурори наполягати на повному зізнанні в рамках угоди.
Прокурор округу Лата Білл Томпсон зазначив, що у таких ситуаціях зізнання рідко бувають правдивими, і Кольбергер не стане джерелом істини. Суддя Стівен Хіпплер, засудивши Кольбергера до чотирьох довічних термінів, підкреслив, що постійна зосередженість на мотивах надає обвинуваченому значущості та сили, якої він, очевидно, прагне.
Подібні угоди зазвичай вимагають визнання елементів злочину, але не розкриття мотивів. Однак у деяких випадках, як у справі Гері Ріджвея, повне зізнання всіх злочинів та вказівка на місцезнаходження невпізнаних тіл вимагалися для відмови від смертної кари.
Кольбергер визнав себе винним у навмисному, незаконному та умисному вбивстві студентів з попереднім умислом, але деталі мотивів залишилися невідомими. Прокурорам не обов'язково доводити мотив для засудження, хоча це важливо для розуміння людьми.
Родина жертв висловила невдоволення угодою, наполягаючи на повному зізнанні та розкритті місця знаходження знаряддя вбивства. Психологи та юристи зазначають, що бажання зрозуміти мотиви є природним, але підкреслюють, що увага до мотивів не обов'язково надає сили обвинуваченому, особливо після винесення довічного вироку.
