Хоча хамелеони, восьминоги та американські зайці змінюють своє забарвлення природним шляхом, поява білої іберійської рисі в горах Хаена (Іспанія) стала справжньою несподіванкою. Самка на ім'я Сатуреха втратила свій типовий рудувато-коричневий колір, зберігши при цьому чорні плями, характерні для цього виду.

Причина цієї вражаючої зміни хутра, яка раніше спостерігалася в іншого екземпляра, залишається невідомою. Хав'єр Сальседо, координатор програми реінтродукції іберійської рисі в Андалусії, припускає, що це може бути тимчасова депігментація, спричинена зовнішніми факторами, такими як стрес або навколишнє середовище, що виключає альбінізм або лейцизм.

Ісмаель Гальван, фахівець із пігментації, наголошує, що коли тварина раптово змінює колір, не можна виключати екологічний фактор. Він зазначає, що забруднення навколишнього середовища може впливати на забарвлення, але конкретні зовнішні агенти, що викликають ці модифікації, наразі невідомі. Тому дослідження походження таких аномалій є надзвичайно важливим.

Гальван наводить як приклад аномальні зміни пігментації у мавп-ревунів з мантією (Alouatta palliata) з Коста-Ріки. Протягом останніх десяти років ці примати почали вражаюче змінювати свій колір. Вони перетворюються з повністю чорних на особин з помаранчевими або жовтуватими ділянками. Спочатку це були лише кінцівки, але зараз з'явилися мавпи-ревуни, які повністю стали помаранчевими.

Вчені висувають гіпотезу, що за аномальною зміною кольору у мавп може стояти вплив фітосанітарних засобів, які використовуються на плантаціях поблизу їхнього проживання. Проте ця гіпотеза ще потребує детального вивчення. Цікаво, що у мавп втрачається чорний меланін на користь помаранчевого, тоді як у рисі Сатурехи відбувається протилежний процес: вона втрачає помаранчеві тони, зберігаючи чорні плями.

Зазвичай, зміна пігментації пов'язана з генетичними мутаціями, такими як альбінізм (повна відсутність меланіну) або лейцизм (меланін виробляється, але не досягає деяких ділянок тіла). Однак ці варіанти виключені, оскільки Сатуреха народилася зі звичайним забарвленням, а депігментація сталася пізніше.

Луїс Монтоліу, дослідник у галузі генетики, припускає, що найбільш імовірним поясненням втрати пігментації у рисі може бути вітиліго — шкірне захворювання, яке може бути спричинене як генетичними факторами, так і впливом навколишнього середовища (наприклад, хімічними речовинами), що призводить до загибелі клітин-меланоцитів. Для підтвердження цієї гіпотези необхідне секвенування геному та гістологічний аналіз шкіри Сатурехи, що є складним завданням, оскільки рись живе на волі і не має GPS-трекера. Незважаючи на свій незвичайний колір, Сатуреха перебуває у відмінній формі та успішно виростила потомство.