Декількома словами
Зовнішньополітичний підхід Дональда Трампа, спрямований на швидке вирішення конфліктів, стикається з реальністю та складністю міжнародних відносин. Припинення вогню в Газі зірвано, Росія відхилила пропозицію про перемир'я, а угода з Іраном залишається недосяжною. Експерти застерігають, що поспіх може призвести до нестабільних рішень.
Коли мова заходить про вирішення глобальних конфліктів, президент Трамп діє швидко.
Ще до інавгурації президент заявив про «ЕПІЧНЕ припинення вогню» в Газі. Він поспішав змусити Україну та Росію швидко припинити бойові дії. А з Іраном Трамп хоче угоди протягом двох місяців, щоб запобігти розробці ядерної зброї Тегераном.
Це зовнішньополітична версія підходу президента «затопити зону» у Вашингтоні, де він та його помічники використовували тактику бліцкригу, щоб демонтувати бюрократію, консолідувати виконавчу владу та атакувати своїх політичних ворогів.
На світовій арені Трамп також застосував прискорений зовнішньополітичний підхід, спрямований на швидке вирішення успадкованих ним суперечок.
Але його дипломатична нетерплячість тепер стикається зі складністю війни та миру, викликаючи питання щодо довговічності того, чого він досяг.
Припинення вогню між Газою та Ізраїлем зірвалося. Пропозицію Трампа про негайне 30-денне припинення вогню відхилив президент Росії Володимир Путін. А ядерна угода з Іраном — мало чим відрізняється від тієї, від якої він відмовився під час свого першого терміну — схоже, залишається далеко за горизонтом, незважаючи на його прагнення до швидкої угоди.
«Метод Трампа — завжди поспішати, шукати угоду, тимчасове рішення, зараз», — сказав Аарон Девід Міллер, колишній посередник на Близькому Сході та співробітник Фонду Карнегі за міжнародний мир.
«Американська зовнішня політика — Україна, Газа, Іран — вимірюється не термінами адміністрацій. Це час поколінь», – сказав Міллер. Він додав, що поспіх із вирішенням був ризикованим, «тому що він так поспішає отримати результати, що ніби неправильно діагностує проблему». До цього тижня, коли відновилися ізраїльські атаки в Газі, президент вихваляв свої зусилля з миротворчості, навіть розмірковуючи перед журналістами, що він заслуговує на Нобелівську премію миру за свою роботу.
