Декількома словами
Після смерті Папи Франциска у Ватикані розпочинаються негласні перегони за папський престол, де кардинали визначатимуть майбутнього лідера католицької церкви.
У березні 2013 року аргентинський кардинал Хорхе Маріо Бергольйо виголосив приблизно чотирихвилинну промову на одній із закритих зустрічей у Ватикані перед конклавом з обрання наступного Папи. Його короткі зауваження, які передбачали церкву, що вийшла із зон ізольованого комфорту та самореферентних звичок, мали великий успіх.
Коли кардинали голосували в Сикстинській капелі кілька днів потому, вони обрали його, щоб очолити цей шлях, і він став Папою Франциском.
У понеділок, після того, як сотні тисяч вірних прийшли на похорон Франциска цими вихідними, кардинали почнуть важливий тиждень таких зустрічей, де церковні лідери, включно з тими, кого вважають papabili, або матеріалом для Папи, виступлять з короткими заявами про основні проблеми, що стоять перед церквою. Ці зустрічі розпочалися наступного дня після смерті Франциска, але зараз вони стануть більш інтенсивними, перетворившись на коротку передвиборчу кампанію, що веде до конклаву наступного місяця.
Вони дають кардиналам — особливо тим, кому ще не виповнилося 80 років і хто може голосувати на конклаві — можливість відчути один одного та оцінити пріоритети, плани та харизму. Зустрічі, так звані загальні конгрегації, також є форумом для потенційних провалів. Перше правило папської кампанії — кампанії немає. Іншими словами, самозвеличення та прозора політична боротьба є табу в некаманійській кампанії.
Або, як люблять казати експерти з Ватикану: той, хто входить у конклав як папа, виходить кардиналом.
Хоча не завжди. У 2005 році кардинал Йозеф Ратцінгер, тодішній декан Колегії кардиналів, виголосив чудову похоронну проповідь на честь Папи Івана Павла II — він, як відомо, засудив «диктатуру релятивізму» — потім увійшов до конклаву з імпульсом і вийшов на балкон як Бенедикт XVI.
