
Декількома словами
Призначення Марко Рубіо радником з зовнішньої політики може свідчити про посилення лояльності в команді Трампа, але викликає питання щодо різноманітності поглядів на ключові міжнародні питання.
Після звільнення Майка Вальца, радника з національної безпеки, президент Трамп обрав на цю посаду людину, менш «яструбину» щодо Росії та готову підтримувати його зовнішньополітичний курс щодо Ірану, Гази та Китаю. Нею став Марко Рубіо.
Призначивши Марко Рубіо головним радником з питань зовнішньої політики в Західному крилі, на додаток до його основної посади держсекретаря, Трамп звернувся до колишнього політичного суперника, який провів перші три місяці адміністрації як відданий прихильник і надійне відлуння президентського курсу.
Тепер Рубіо допомагатиме керувати цим курсом як з Білого дому, так і з Державного департаменту. Водночас, давній друг президента, Стів Віткофф, залишається головним переговорником, відповідальним за пошук шляхів припинення війни в Україні та Газі, а також за досягнення угоди з Іраном щодо його ядерної програми.
Леслі Вінжамурі, директор Програми США та Америки в Chatham House, лондонському дослідницькому інституті, заявила, що Рубіо «готовий узгоджувати та слідувати за Трампом. У цій адміністрації на першому місці стоїть лояльність до людини, лояльність до місії».
Проте, зосереджуючи стільки зовнішньополітичної влади в одній особі, Трамп ризикує втратити людину, яка могла б надати йому інші політичні перспективи або альтернативні поради.
«Ви просто зменшуєте кількість потенційних точок зору, коли хтось може сказати: «Зачекайте. Подивіться, що сталося», – додала вона. – «Подивіться на цей шматок інформації, який суперечить нашим припущенням».