Запровадження нових американських тарифів та податків на дешевий імпорт призвело до різкого падіння експорту китайського одягу до США, створивши критичну ситуацію для багатьох швейних фабрик у Гуанчжоу.

Лю Мяо, власник невеликої фабрики в Гуанчжоу, який п'ять років успішно продавав одяг оптовим покупцям у США через Amazon, зіткнувся з повною зупинкою цієї торгівлі. Він та інші керівники фабрик зазначають, що комбінація тарифів і нового податку на дешевий імпорт значно знизила їхню прибутковість. Якщо раніше з кожної проданої на Amazon речі він отримував близько долара прибутку, то зараз лише 50 центів, що робить подальші продажі неможливими за існуючих витрат.

Пан Лю підкреслив, що не може зменшити зарплату своїм працівникам, попри труднощі. «Зараз нічого не можна продати до Сполучених Штатів, — сказав він. — Тарифи надто високі».

Платформи на кшталт Amazon, Shein та Temu раніше відкрили світовий ринок для величезної виробничої бази Китаю. Вони дозволили тисячам невеликих фабрик Гуанчжоу виходити на покупців у США. Завдяки порогу безмитного ввезення до 800 доларів, фабрики та платформи могли пропонувати дуже низькі ціни.

Експорт останніми роками був головним рушієм економічного зростання Китаю, особливо в сегменті електронної комерції. У деяких районах Гуанчжоу поруч із фабриками, де працівники отримують близько 60 доларів на день за виробництво одягу для Shein та Amazon, стоять дорогі іноземні автомобілі. Однак зараз, коли торговельна напруженість розводить дві найбільші економіки світу, багато бізнесів у Гуанчжоу опинилися на переломному етапі.

Тарифи поглиблюють численні виклики для виробників одягу. Отримувати прибуток стає складніше, оскільки китайський уряд намагається стимулювати внутрішні споживчі витрати після колапсу ринку нерухомості. Без зростання вартості житла багато китайців обмежують свої витрати.

Це боляче вдарило по бізнесу Чжан Ченя, який раніше мав шість магазинів одягу у центральній провінції Хубей. Коли покупці не повернулися після пандемії COVID-19, а орендна плата залишалася високою, він вирішив закрити всі магазини. Зараз він заробляє близько 100 доларів на день, доставляючи щойно пошитий одяг до пунктів збору Shein біля аеропорту.

Швейні фабрики в Гуанчжоу, можливо, не такі автоматизовані, як заводи з виробництва електромобілів чи напівпровідників, але вони дають роботу мільйонам людей, які намагаються заробити на життя.

В інтерв'ю дев'ять власників та керівників фабрик у Гуанчжоу заявили, що розглядають можливість перенесення своїх операцій – хтось у провінції, як Хубей, де можна платити нижчу зарплату, хтось – до країн, як В'єтнам, куди багато китайських фабрик вже переїхали, щоб уникнути тарифів. Багато хто повідомляє про падіння замовлень, інші призупинили частину виробничих ліній. Усі говорять про те, як сусідні підприємства закривалися останніми місяцями.

У п'ятницю, коли політика США щодо скасування безмитного імпорту з Китаю набула чинності, Лю Бінь збирав речі на своїй великій швейній фабриці, де купи пакетів Shein тиснулися до вікон. Його фабрика спеціалізується на сукнях та топах, і Shein зазвичай купувала у нього близько 100 000 одиниць на місяць. Але у квітні, після того, як компанія замовила лише половину цієї кількості, він почав переносити свою виробничу лінію до сусідньої провінції Цзянсі, оскільки більше не міг дозволити собі оренду в Гуанчжоу.

Пан Лю розповів, що Shein пропонувала стимули для покриття витрат на переїзд до В'єтнаму, і він розглядав це, «але потім тарифи на В'єтнам теж стали ще вищими».

Він також намагався знайти покупців на TikTok та Temu, але замовлення падають на всіх платформах. «Вони всі падають, і ми лише чекаємо і спостерігаємо», — сказав Лю Бінь.

Temu заявила у п'ятницю, що припинила пряму доставку товарів з Китаю покупцям у США.

Китайський уряд заохочує використання внутрішніх платформ електронної комерції для продажу на місцевому ринку. Але з огляду на обережність китайських споживачів, фабрикам буде важко продавати на внутрішньому ринку стільки ж, скільки вони експортували.

Хань Цзюньсю, яка продає незвичайні шкарпетки на Shein та Temu, сумнівається, що уряд США зможе раптово почати збирати тарифи з низькоцінових посилок, які надходили до Сполучених Штатів зі швидкістю чотири мільйони на день. «Я просто не думаю, що це настільки реалістично», — сказала пані Хань після закриття свого стенду на Кантонській ярмарці.

Пухнасті шкарпетки для піжамних вечірок — одні з найпопулярніших її продуктів. На думку пані Хань, саме такі речі американці все одно потребуватимуть купувати у китайського бізнесу. «Де ще вони це куплять?» — запитала вона.