Повномасштабна гуманітарна надзвичайна ситуація в Секторі Гази вже не просто насувається – вона тут, і вона має катастрофічні наслідки.

Минуло більше двох місяців відтоді, як Ізраїль повністю припинив поставки гуманітарної допомоги та комерційних товарів до Гази. Всесвітня продовольча програма доставила свої останні запаси продовольства 25 квітня. Два мільйони палестинців у Газі, майже половина з яких – діти, зараз виживають, отримуючи одну порцію їжі раз на два-три дні.

На базі польових клінік гуманітарних організацій стають все більш частими та тривожними ознаки тривалого голодування. За останні 10 днів лаборанти почали виявляти кетони – індикатор голодування – у третині протестованих зразків сечі. Це перший випадок масового виявлення подібних ознак з моменту початку тестування у жовтні 2023 року. Запаси продовольства, палива та медикаментів або вичерпані, або близькі до цього.

Кожна година – це перегони з часом, але без доступу та політичної волі, необхідних для доставки допомоги, порятунку життів та припинення неймовірних страждань, можливості гуманітарних працівників обмежені.

Це найдовша безперервна повна облога, яку Газа пережила під час війни. Ряд джерел стверджує, що Ізраїль відкрито використовує допомогу як інструмент війни; високопосадовці Ізраїлю, за повідомленнями, фактично заявили про намір використовувати голод як тактику тиску на ХАМАС для звільнення решти заручників, що є порушенням міжнародного права. Багато палестинців побоюються, що це також є частиною плану з їх вигнання з Гази, а гуманітарні групи попереджають, що палестинці можуть опинитися в умовах «фактичного інтернування».

Блокада з боку Ізраїлю, що супроводжується навмисними затримками, відмовами та надмірними процедурами безпеки, – це не просто логістичний збій. Це спланована система позбавлень. Короткочасне припинення вогню в січні виявилося недостатнім для задоволення гуманітарних потреб. Поставки допомоги збільшилися з 19 січня, але до березня були знову повністю припинені. Намір використовувати голод як важіль впливу є очевидним і неприйнятним.

У міру вичерпання запасів продовольства, світові лідери, включаючи європейських союзників Ізраїлю, закликають до негайного поновлення гуманітарної допомоги. Однак їхні слова залишаються лише словами: порожніми та ігнорованими. Тим часом, за повідомленнями, ізраїльський кабінет безпеки схвалив плани щодо посилення військової кампанії в Газі.

Ще більш зловісним для палестинців стало те, що Ізраїль схвалив план із закріплення свого контролю над розподілом допомоги через ізраїльські центри з приватними компаніями, що відповідають за безпеку. Це, мабуть, є частиною ширших зусиль, що включають триваюче закриття прикордонного переходу Гази з Єгиптом та заборону на діяльність Близькосхідного агентства ООН для допомоги палестинським біженцям (БАПОР), основного джерела гуманітарної підтримки для палестинців. Посилення контролю над допомогою також підірве регіональні зусилля під керівництвом арабських країн щодо реального відновлення та реконструкції, ігноруючи або відкладаючи здійсненні та легітимні плани щодо безпеки та управління. Небезпека для гуманітарних працівників постійна. У березні цього року ізраїльські військові вбили 14 гуманітарних працівників та одного співробітника ООН. Серед загиблих гуманітарних працівників є співробітники, які втратили колег. Так, у березні 2024 року внаслідок ізраїльського авіаудару загинув працівник однієї з організацій разом з малолітнім сином. За останні 18 місяців у Газі було вбито щонайменше 418 гуманітарних працівників, що робить цей регіон найсмертоноснішим у світі для співробітників гуманітарних місій.

З моменту порушення режиму припинення вогню та активізації бомбардувань 18 березня, ізраїльські військові витісняють палестинців у Газі на все менші й менші території, розширюючи військові зони або зони евакуації, куди заборонений доступ, приблизно до 70% їхньої території.

Необхідно вимагати від Ізраїлю створення відкритих та безпечних гуманітарних коридорів. Без них неможливо збільшити обсяги допомоги, оскільки кожна доставка – це ризик для життя цивільних осіб та гуманітарних працівників. І хоча негайне припинення вогню та приплив допомоги гостро необхідні, цього буде недостатньо.

Потрібен план не лише для надання допомоги, а й для відновлення, яке неможливе в зоні бойових дій або в умовах постійної облоги. Справжнє відновлення вимагає політичної угоди, що гарантує присутність, безпеку та самовизначення палестинців. Доступ до гуманітарної допомоги – це не просто моральний імператив, це необхідна умова для будь-якої надії на краще майбутнє.

Уявіть собі Газу, де будинки відбудовано заново, тече чиста вода, діти повертаються до школи, а сім'ї знову можуть збирати врожай зі своєї землі. Це бачення може здатися далеким після десятиліть ізраїльської військової окупації, блокади та неодноразових війн, які завдали серйозної шкоди інфраструктурі та основним послугам.

Однак допомога у покращенні життя палестинців у Газі вже надавалася раніше, і це можливо знову. Перешкодою є не брак ресурсів, а навмисна політика, що блокує шлях до базової людської гідності.

Коли ми говоримо про мир, ми повинні запитати: яке майбутнє ми собі уявляємо, якщо цілий народ приречений на голод? Ізраїльтяни не будуть у більшій безпеці, поки Газа залишається в облозі. Стійкий мир будується не на домінуванні, а на гідності, свободі, можливостях та взаємній безпеці.

Настав момент морального вибору. Чи буде світ співучасником колапсу Гази чи частиною її відновлення?