У сліпучо білому брючному костюмі Гінд Кабават одразу вирізнялася. Вона була єдиною жінкою серед 23 чоловіків у строгих костюмах – міністрів перехідного уряду Сирії, які щойно склали присягу поруч із президентом.

"Я хочу бачити більше жінок в уряді, і сказала про це президенту першого ж дня нашої зустрічі", – розповіла Кабават невдовзі після свого призначення. – "Для мене це дуже важливо, бо бути там одній було не дуже комфортно".

Її призначення на посаду міністра соціальних справ та праці було із схваленням зустрінуте багатьма в Сирії та на міжнародній арені. Її бачать не лише як жінку на високій посаді, але і як представницю християнської меншини країни. Це призначення розцінюється як знак того, що новий лідер Сирії, президент Ахмед аш-Шара, розширює склад свого уряду, виходячи за межі вузького кола колишніх повстанців та залучаючи ширше коло технократів та членів етнічних і релігійних меншин.

Ахмед аш-Шара, який довгий час перебував у списку терористів Ради Безпеки ООН, став президентом у січні після успішного наступу повстанців, який минулого року призвів до повалення диктатури Башара Асада. Відтоді він зміцнив свою владу і здобув широке визнання як фактичний лідер країни, хоча і перебуває під сильним міжнародним тиском щодо боротьби з тероризмом та пом'якшення свого режиму.

Кабават, донька дипломата та університетська викладачка (зокрема у США), має великий досвід роботи з сирійськими біженцями та опозицією колишньому режиму, накопичений за роки вигнання. Вона стверджує, що без вагань прийняла пропозицію увійти до нового уряду Ахмеда аш-Шара.

"Він прислухається до людей, і це його сильна сторона", – сказала вона про президента. – "Щоразу, коли виникає проблема, ми можемо надсилати йому повідомлення, і вони прислухаються, обговорюють. Це їхня гнучкість".

"Не забувайте також, що він молодий", – додала вона, говорячи про аш-Шару, якому 42 роки. – "Вони всі молоді, до речі, і вони це знають. Якщо вони не будуть гнучкими, не будуть прислухатися до інших, вони не зможуть керувати країною, яка включає всіх. І якщо є помилка, ми разом її виправляємо. Ми вчимося разом і підтримуємо одне одного. Так що він знає, що не може керувати такою країною, як Сирія, самотужки".

"Ми можемо допомогти людям"

Ще до того, як повстанці взяли Дамаск, Кабават мала досвід роботи з аш-Шарою протягом восьми років, поки він керував контрольованою повстанцями північно-західною провінцією Ідліб.

Після його приходу до влади вона допомогла скликати конференцію національного діалогу, яка зібрала сотні представників з усієї Сирії для розробки рекомендацій щодо нової конституції, системи державного управління та проведення виборів у найближчі п'ять років.

Вона заявила, що рада отримати серйозний портфель, очоливши об'єднане міністерство, яке раніше включало два відомства – із соціальних питань та праці.

"Саме через це міністерство я погодилася", – сказала вона. – "Бо ми можемо допомогти людям".

Це буде непросто. Вона прийняла в управління розгалужену структуру у фактично збанкрутілій країні. Кабават визнала, що поки навіть не знає точної кількості своїх співробітників та розмір бюджету міністерства.

У свій перший робочий день вона зібрала керівників департаментів – колишніх чиновників попереднього режиму, представників адміністрації повстанців та опозиційних активістів, серед яких була людина, яка пережила ув'язнення у сумнозвісних сирійських тюрмах.

"Ми повинні розпочати роботу, ґрунтуючись на довірі та співпраці", – сказала вона їм. – "Просто пам'ятайте, хто наш головний керівник – це сирійський народ".

За її словами, її місія – використовувати свій досвід у викладанні врегулювання конфліктів та міжконфесійного діалогу для перетворення міністерства з інструменту диктатури на структуру, що служить інтересам уразливих верств населення.

"Навіть якщо я піду через рік чи будь-коли ще, я залишу щось добре для покоління", – заявила вона. – "Ось чого я хочу досягти".

Розбіжності з Асадом

Кабават, яка відмовилася назвати свій вік, народилася в Індії. Вона жила з батьками в Лондоні та Єгипті, потім повернулася до Дамаска для навчання – спочатку в християнському монастирі, а потім у ліцеї Шарля де Голля. Пізніше вона отримала диплом з економіки в Дамаському університеті.

Її серце належить Дамаску, особливо вузьким вуличкам старого міста, де вона виростила двох дітей (зараз у неї є онука) і досі живе з чоловіком-бізнесменом. Сьогодні вранці вона проходить звивистими провулками, щоб дістатися до машини і поїхати на роботу.

Протягом 14 років, за її словами, вона мріяла повернутися, щоб знову вдихнути аромат квітів апельсинового дерева у внутрішньому дворику. Але після того, як придушення продемократичних протестів переросло у громадянську війну, їй довелося залишитися у вигнанні.

Її вигнання почалося у 2011 році після виступу в Нью-Йорку про багатоетнічне суспільство Сирії, який не сподобався Башару Асаду. Їй наказали не повертатися. "Йому не подобався цей наратив про те, що християни і мусульмани можуть жити разом", – сказала вона про колишнього президента.

Вона намагалася підтримувати діалог з Асадом, який навчався в тій же школі, що і вона, і чию дружину вона знала. Коли в 2012 році спалахнули протести, вона закликала його вести переговори з демонстрантами.

"Я зателефонувала його матері, поговорила з його дружиною", – розповіла вона. – "Ми надіслали йому чіткий сигнал: не роби цього. Ти не можеш вбивати мирних жителів, тому що наша робота в житті – захищати і оберігати мирних жителів. Він не послухав".

На той час вона вже розпочала викладацьку кар'єру, отримавши ступені в Американському університеті в Бейруті та Школі права і дипломатії Флетчера при Університеті Тафтса, а також працюючи юристом у Канаді.

З 2004 року вона керувала сирійською програмою в Центрі світових релігій, дипломатії та врегулювання конфліктів при Університеті Джорджа Мейсона, а також Сирійським центром діалогу, миру та примирення в Торонто. За ці роки вона навчила тисячі сирійських студентів силі міжконфесійного діалогу та врегулювання конфліктів. Деякі з них сьогодні працюють разом з нею.

У 2015 році вона стала співзасновницею асоціації "Тастакель" – некомерційної організації під керівництвом жінок, що займається розбудовою демократичного суспільства для всіх сирійців. Однак, увійшовши до уряду, вона відійшла від роботи в цій організації та звільнилася з викладацької посади.

Вона стала широко відома сирійцям, коли була призначена однією з двох жінок (серед 30 чоловіків) до Вищого комітету з переговорів, який протягом кількох років був основним органом, що представляв сирійську опозицію в мирному процесі щодо Сирії за підтримки ООН.

"Це було дуже важко", – сказала вона. – "Але ми набули дуже товстої шкіри".

Серед безлічі заяв, які вітали її призначення, Центр міжрелігійного взаєморозуміння Танебаум – некомерційна організація в Нью-Йорку – зазначив, що її досвід робить її "ідеальною кандидатурою", щоб допомогти забезпечити більш мирне майбутнє для всіх сирійців, незалежно від їхнього походження.

"Давайте робити справу"

Гінд Кабават неодноразово закликала Сполучені Штати зняти санкції з Сирії. Ці обмеження були введені щодо країни під час режиму Асада, але залишаються в силі і завдають серйозної шкоди економіці, обмежуючи торгівлю, інвестиції та міжнародні перекази.

"Якщо США збережуть санкції, буде дуже багато сирійських жінок і дітей-біженців, у яких немає майбутнього", – заявила вона. – "Зняття санкцій – це більше не питання політики, це питання людяності".

Вона стверджує, що сирійський уряд виконав більшість умов, нещодавно перерахованих прес-секретарем Білого дому. "Ми поставили галочки у багатьох пунктах", – сказала вона. – "Якщо є щось, що їм не подобається, ми можемо домовитися. Давайте сядемо за стіл переговорів і розберемося".

"Важливо те, що ми позбулися воєнного злочинця", – заявила вона. – "Ми усунули головні перешкоди, тепер давайте робити справу".