Декількома словами
Нове дослідження іскопаемого археоптерикса свідчить про те, що він міг літати подібно до курки. Це відкриття проливає нове світло на еволюцію польоту у древніх пернатих.
Нове наукове дослідження, засноване на ретельному аналізі добре збереженої скам'янілості археоптерикса, припускає, що цей давній пернатий динозавр, який вважається ключовою ланкою між динозаврами та птахами, міг мати доволі обмежені льотні можливості, схожі на політ сучасних курей чи фазанів.
Археоптерикс мешкав на Землі близько 150 мільйонів років тому. Довгий час палеонтологи сперечалися щодо його здатності літати. Багато попередніх теорій зображували його як досить вправного літуна. Однак свіжий аналіз одного з найповніших зразків скам'янілості дозволив вченим детальніше вивчити будову його пір'я, крил та їхню біомеханіку.
Результати дослідження вказують, що структура крил та пір'я археоптерикса була краще пристосована для коротких злетів, швидких переміщень на невеликі відстані або планування з дерев чи височин. Така манера польоту характерна для багатьох сучасних наземних птахів, як-от курка, перепілка чи фазан, які рідко здійснюють тривалі польоти, використовуючи крила переважно для швидкого уникнення небезпеки або переміщення на коротку дистанцію.
Це відкриття суттєво впливає на наше розуміння ранніх етапів еволюції польоту серед пернатих динозаврів та перших птахів. Воно свідчить про те, що на початку еволюції льотні навички могли бути більш базовими та розвивалися поступово. Скам'янілості, такі як цей зразок археоптерикса, продовжують розкривати дивовижні таємниці мезозойської ери.
