Декількома словами
Тиждень високої моди в Парижі розпочався з ефектного шоу Schiaparelli, де головною зіркою стала Карді Бі з живим вороном. Креативний директор Деніел Розберрі представив чорно-білу колекцію, натхненну спадщиною Ельзи Скіапареллі, відмовившись від фірмових корсетів на користь вільних силуетів.
Тиждень високої моди в Парижі розпочався не з блискіток чи урочистостей на червоній доріжці, а з появи зловісного чорного птаха. Співачка Карді Бі, одягнена в ексклюзивну сукню Schiaparelli з графічною бахромою, стояла під позолоченими колонами Малого палацу (Petit Palais), тримаючи на руці живого ворона. Птах кричав, пронизливо дивився і ледь не кидався на оточуючих, задавши тон показу, який занурив глядачів у чистий сюрреалізм.
Цей образ ідеально відповідав духу Schiaparelli. Засновниця будинку, Ельза Скіапареллі, у 1930-х роках збудувала свою легенду, вплітаючи у високу моду несподівані елементи: сукні з лобстерами, капелюшки-туфлі і, звісно, тварин. Ця спадщина пронизувала осінню колекцію Деніела Розберрі 2025 року — видовище у строгих чорно-білих тонах, поставлене так, ніби саме місто позбулося кольору, залишивши лише різкий контраст та чисті емоції.
Всередині панувала кінематографічна атмосфера: гострий крій, летючі сукні, відблиски диско-шику, що мерехтіли на подіумі. Однак, якщо в минулому бренд критикували за надмірне захоплення корсетами та деформацією силуету, то цього сезону відбувся зсув. Розберрі, можливо, дослухавшись до критиків, відмовився від свого фірмового корсетного крою. Натомість він запропонував більш вільне, еластичне дослідження тіла, що перегукується з невгамовним духом самої Ельзи Скіапареллі.
За словами Розберрі, колекція була натхненна моментом, коли в 1940 році Ельза Скіапареллі втекла з окупованого нацистами Парижа до Нью-Йорка — періодом, «коли життя і мистецтво перебували на краю прірви: на заході елегантності та напередодні кінця світу, яким ми його знали».
Ця напруга відчувалася в кожному образі: архівні коди були переосмислені, але зі сміливим прагненням у майбутнє. Сукні вигиналися, як кузови автомобілів, стегна вимальовувалися в немислимих інженерних формах, а стрічки з антикварних ліонських ательє тріпотіли, немов кінетичні скульптури.
Проте шоу було більше, ніж просто видовищем. Це була висока мода в її справжньому прояві — фабрика ідей для всієї індустрії, вільна від кайданів трендів.
«Шанель цікавило, як одяг може бути практично корисним для жінок; Ельзу цікавило, чим мода може бути», — додав Розберрі.
Саме ця енергія, заснована на питанні «а що, якщо?», трансформація пам'яті, міфу та чистої техніки в щось небачене раніше, підтримує життя у високій моді, навіть коли світ прямує до штучного інтелекту та одноразової фаст-фешн.
Місце проведення лише посилювало ефект. У Малому палаці зараз проходить виставка, присвячена Чарльзу Ворту, англійцю XIX століття, який винайшов haute couture, привнісши в Париж мистецтво та ручну працю. Симетрія була неперевершеною: у цих залах минуле Schiaparelli зіткнулося з майбутнім моди, нагадавши всім, чому висока мода важлива — не як музейний експонат, а як жива лабораторія для ризику, переосмислення та радикальної краси.
