Концепція подорожей у часі давно захоплює уяву, з'являючись у незліченних науково-фантастичних творах. Але наскільки вона реальна з точки зору сучасної науки? Фізики досліджували як теоретичні, так і практичні аспекти подорожей у часі, спираючись на теорії, такі як загальна теорія відносності Ейнштейна. Хоча деякі розв'язки рівнянь Ейнштейна допускають можливість існування замкнених часоподібних кривих, які теоретично могли б дозволити подорожі в минуле, вони вимагають екстремальних умов, таких як екзотична матерія з негативною масою або нескінченно довгі обертові циліндри. Подорожі в майбутнє, навпаки, набагато більш реальні та експериментально підтверджені. Згідно з теорією відносності, чим швидше рухається об'єкт, тим повільніше для нього плине час порівняно з нерухомим спостерігачем. Це явище, відоме як уповільнення часу, було продемонстровано за допомогою атомних годинників на літаках та супутниках. Однак ці ефекти незначні при швидкостях, досяжних на даний момент. На сьогоднішній день подорож у минуле залишається суто теоретичною можливістю, пов'язаною з величезними фізичними та парадоксальними проблемами, тоді як подорож у майбутнє є науково обґрунтованим, але практично обмеженим ефектом.